Відкрити головне меню

Патріотична громадська партія

ITAGAKI Taisuke.jpg Soeji Taneo 1.jpg
Ітаґакі Тайсуке
Соедзіма Танеомі
Goto Shojiro.jpg Eto Sin u.png
Ґото Сьодзіро
Ето Сімпей

Патріотична громадська партія (яп. 愛国公党, あいこくこうとう, айкоку-кото) — перша японська політична партія. Заснована 1874 року. Перезаснована 1890 року. Перебувала на позиціях правого лібералізму. 1890 році злилась із Ліберальною партією.

1874Редагувати

Після інциденту 1873 року урядовці Ітаґакі Тайсуке, Соедзіма Танеомі, Ґото Сьодзіро та Ето Сімпей перейшли в опозицію і вирішили подати уряду Петицію про скликання всенародного Парламенту. Вони домовились заснувати партію, з метою пробудження громадської свідомості.

12 січня 1874 опозиціонери зібралися із однодумцями в будинку компанії «Щастя і Процвітання», у токійському районі Ґіндза, де проголосили створення Патріотичної громадської партії. Учасники установчого з'їзду підписали статут партії у формі присяги, що базувалася на ідеях природності прав людини[1] та гармонійності стосунків між владою і народом[2][3]. Серед підписантів статуту були Юрі Косей та Комуро Нобуо. Цей документ започаткував в Японії руху за волю і народні права.

15 січня 1874 року члени партії передали Петицію з вимогою скликати Парламент представникам уряду. Проте її відхили через відсутність «народної підтримки». Ітаґакі та інші відчули необхідність залучення регіонів до ідеї створення загальнонаціонального законодавчого органу і роз'їхались по своїх домівках для проведення організаційної роботи. Проте точного плану дій та бюджету партії узгоджено не було, тому вона розпалась в квітні того ж року.

1890Редагувати

У березні 1889 року, завдяки тому, що Ґото Сьодзіро увійшов до складу уряду прем'єра Куроди Кійотака як міністр зв'язку, об'єднаний фронт (ja:大同団結運動) розколовся на дві грури — Товариство об'єднаної співпраці (ja:大同協和会) на чолі з Ої Кентаро, так звану аполітичну групу, і Об'єднаний клуб (ja:大同倶楽部) на чолі з Кавано Хіронака, так звану політичну групу. Суперництво між ними загострилось у зв'язку із рішенням уряду Японії припинити перегляд нерівноправних договорів з державами Заходу. Ітаґакі Тайсуке планував ліквідувати протиріччя рбох груп і звести їх знову у об'єднаному фронті. Однак аполітична група Ооі Кентаро все більше схилялалася до відновлення незалежної Ліберальної партії, проти чого виступав клуб Кавано.

Перебуваючи між двома вогнями, у грудні 1889 року Ітаґакі вирішив покинути фронт і створити власну Патріотично-публічну партію. 15 квітня 1890 року було встановлено список делегатів від префектур, а 5 травня проведено установчий з'їзд цієї партії.

Таким чином на кінець весни 1890 року оформилось три партії. колишні складові об'єднаного фронту — Ліберальна партія Ооі, Об'єднаний клуб Кавано і Патріотично-публічна партія Ітаґакі. Проте існували вони недовго. Оформившись у незлежні організації вони виявили бажання знову створити єдиний фронт. 3 червня 1890 року, після ретельної підготовки, три партії об'єдналися у «Клуб Коін» (康寅倶楽部), який взяв участь у перших всеяпонських виборах. На основі «Клубу», 15 вересня 1890 року, було утворено Конституційно-ліберальну партію.

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати