Пасічна (Надвірнянський район)

село в Івано-Франківській області, Україна

Па́січна — село Надвірнянського району Івано-Франківської області. Адміністративний центр Пасічнянської сільської громади. Лежить на річці Бистриці Надвірнянській за 13 км від районного центру Надвірна і за 15 км від залізничної станції Надвірна. Через село проходить автомагістраль Надвірна — Бистриця. Колишній сільраді були підпорядковані села Букове, Постоята, Соколовиця. Герб села є напівпромовистим.

село Пасічна
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Громада Пасічнянська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26120090010040908
Основні дані
Перша згадка 1560
Населення 4717
Площа км²
Густота населення 589.63 осіб/км²
Поштовий індекс 78432
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°34′07″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.56861° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.56861; 24.41861Координати: 48°34′07″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.56861° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.56861; 24.41861
Водойми Бистриця Надвірнянська, Бухтівець, Розтока
Місцева влада
Адреса ради вул. Софії Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78432
Карта
Пасічна. Карта розташування: Україна
Пасічна
Пасічна
Пасічна. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пасічна
Пасічна
Мапа
Мапа

CMNS: Пасічна у Вікісховищі

Походження назви ред.

Назва села походить від слова «пасіка». В минулому люди вирубували ліси, спалювали їх і на тому місці будували хати. Ці місця називалися «пасіки». Інша версія така, що місцеві жителі займалися бджільництвом, вивозили у ліси вулики, і звідси пішла назва.

Географія ред.

 
Водоспад Розтока
 
Крапельковий водоспад

Найвищою горою села є гора Бзовач, висота якої становить 975 метрів. Через Пасічну протікає багато потоків, які впадають у Бистрицю Надвірнянську. Найбільші з них Бухтівець, Розтока, Чорчин. На Розтоці розташовані однойменні водоспади Розтока (4 м) і Розтока Нижній (1,5 м), а на Бухтівці — Бухтівецько-Бистрицький (3 м), Бухтівецький Верхній (3,5 м) та Бухтівецький (8 м) водоспади. Останній у 1972 році взято під охорону як гідрологічну пам'ятку природи місцевого значення. Поряд з ним розташований Крапельковий водоспад (10 м), а на відстані приблизно 1,5 км — водоспад Дзвінка (5,7 м).

На південний захід від центральної частини села розташована геологічна пам'ятка природи «Мальовнича скеля».

Село Пасічна лежить в Скибовій зоні складчастої області Українських Карпат. До цієї зони приурочені місцеві родовища нафти, газу, залізної руди, скляних пісків, сірих вапняків, вапнистих пісковиків.

Пасічна розташована на території Галицької Гуцульщини.

Сучасність ред.

В селі добувають природний газ. На території села також розміщено три механічні кар'єри. Вони виробляють вапно, бутовий камінь, щебінь, пісок, холодний асфальт, гравій, мармурові крихти, грубоколоту шашку, вапняковий камінь. У Пасічній є також 2 лісництва (Пасічнянське і Бухтівецьке), які входять до Надвірнянського лісокомбінату.

Територія Пасічної здебільшого розміщена на хребтах Українських Карпат. Пасічна межує з селами Пнів і Зелена. Село поділено на присілки (Постоята, Розтока, Підкливи, Поле, Козарки, Майдан, Верхня та Нижня Криминоси (Креминоси), Горішнянка (Струкалєнка) та інші).

У селі є Ліцей та 3 школи I ступеня, клуб, 1 бібліотека , лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, філія зв'язку, 3 цвинтарі, 2 НТС, ДКС Битків-Бабчинське, цех з видобутку нафти і газу. Село газифіковане, часткове є вуличне освітлення.

На території села зареєстровані три греко-католицькі церкви: УГКЦ «Святої Параскевії», отець Олег Гуляк, УГКЦ «Петра і Павла», отець Олег Гуляк, УГКЦ «Пресвятої Трійці» (Постоята), отець Олексій Градюк.

У серпні 2021 року збудували нову лікарську амбулаторію сімейної практики.[1]

22 грудня 2019 стала центром Пасічнянської ОТГ.

Історія ред.

Перша письмова згадка про село належить до 16481654 років.

 
Село Пасічна на карті Гійома Левассера де Боплана.

З 1860 року в Пасічній розпочинається видобуток нафти. У березні 1932 року відбувся великий страйк робітників нафтопромислу. Його очолювали комуністи.

У 1930-х на території села знаходився табір армії Польської республіки.

В селі діяла бібліотека товариства «Просвіта», з приходом радянської влади її було закрито.

2 липня 1941 року село було зайняте Вермахтом. Місцеві жителі, щоб хоч якось вижити, займались перегонкою нафти та обмінювали продукти переробки на їжу, але німці за викрадення 1,5 літрів нафти могли розстріляти. У 1943 з села були вивезені всі євреї, яких згодом знищили. 23 липня 1943 до села через присілок Бухтівець ввійшли партизани-"ковпаківці", а в другій половині вересня 1944 року село було окуповано Червоною армією. Якийсь час село входило до складу Богородчанського району, але зі зміною районуваня в 1965 році було передане до Надвірнянського району. В селі активно діяла УПА/ОУН, багатьох жителів села радянська влада відправила до Сибіру, місцеві сили УПА знаходились в порядкуванні ВО-4 «Говерла».

 
Старовинна церква св.Пакарсковії, під час Другої світової війни була зруйнована.

У 1963 році став до ладу Пасічнянський газовий промисел. В 70-х роках було створено управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», яке експлуатує 11 газоконденсатних родовищ. З 1970 році Пасічнянський нафтопромисел став цехом НГВУ «Надвірнанафтогаз». Внаслідок глибокого буріння у 1970 році започатковано Пасічнянське родовище. З 1999 року Пасічнянський промисел підпорядковано газопромисловому управлінню «Львівгазвидобування».

17 травня 1961 заснований кар'єр "Нерудник".

Відомі люди ред.

Народилися:

Поховані:

Примітки ред.

  1. На Прикарпатті відкрили амбулаторію сімейної медицини за 9 мільйонів гривень
  2. Olgierd Cumft, Hubert Kazimierz Kujawa: Księga lotników polskich poległych, zmarłych i zaginionych 1939–1946. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. — 1989. — ISBN 83-11-07329-5(пол.)

Література ред.

  • Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. С. 438
  • Від "пасіки" до Пасічної. Історико-географічний нарис / упоряд. Луців Є. – Івано-. Франківськ: "Місто НВ", 2010. – 120 с

Посилання ред.