Відкрити головне меню

Пасько Володимир Васильович

український військовий медик, письменник

Пасько Володимир Васильович
Pasco big.jpg
В.В. Пасько, 1946 - 2014
Псевдо Пасько Владимир Васильевич (рос.)
Народився 10 жовтня 1946(1946-10-10)
Великі Бірки, на Тернопільщині, УРСР
Помер 29 серпня 2014(2014-08-29) (67 років)
Київ, Україна
Поховання Лісове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність державний діяч, письменник, військовослужбовець, медик, науковець
Відомий завдяки державний діяч, письменник
Alma mater Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Посада Перший ректор Української військово-медичної академії, 1993—1994, 1996—2003; заступник Міністра оборони України, 2005—2006
Військове звання Генерал-лейтенант медичної служби
У шлюбі з Ірина Володимирівна
Діти донька Ольга, донька Юлія
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Іменна вогнепальна зброя
Заслужений лікар України
Пам'ятний знак «5 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Сторінка в Інтернеті pasko.com.ua

Пасько́ Володи́мир Васи́льович (10 жовтня 1946, с. Великі Бірки Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 29 серпня 2014, м. Київ) — генерал-лейтенант медичної служби (від 2003 — в запасі), доктор медичних наук, професор, організатор системи військово-медичної освіти та науки і медичної служби Збройних Сил України, письменник, громадський діяч. Член НСПУ з 2002 року.

Життєвий шляхРедагувати

Народився в українській родині трудових козаків-християн Подніпров'я з діда-прадіда. В дитинстві багато спілкувався з дідом Григорієм Демидовичем Васенком, від народження приписним козаком села Нехайки Пирятинського повіту Полтавської губернії, гвардійцем Російської імперії, учасником боротьби за правду, свободу і народовладдя під синьожовтими і червоними прапорами, становлення і розбудови молодої Української Республіки у 1917—1930х рр. Спілкування з дідом мало вплив на формування світогляду і переконань підлітка, про що згодом докладно напише в своїй автобіографічній художній книзі роздумів «Пора істини».

Заслужений лікар України 1995. Ордени Червоної Зірки СРСР, Дружби В'єтнам та ін. нагороди. Учасник бойових дій в Афганістані. Закінчив 1971 Військово-медичну академію[1] в м. Ленінград, нині м.Санкт-Петербург, РФ.

19821984 служба у Повітряно-десантних військах — начальник медичної служби артилерійського полку, згодом мотострілецької дивізії в Афганістані. З 1987 працював старшим викладачем такого відомого ВНЗ, як Військово-медична академія ім. Кірова (м. Ленінград). Від 1992 — в Центральному апараті Міністерствава оборони України: брав участь у створенні ЗС України; співавтор концепції військово-медичної освіти і науки в Україні; ініціатор створення військово-медичного відділення та його керівник при Українському медичному університеті (нині Національний медичний університет імені Олександра Богомольця); заступник начальника Головного військово-медичного управління ЗС України. У 1996 році проходив службу у складі українського миротворчого континенту Боснії та Герцеговині. Співініціатор прийняття Постанови КМ України «Про створення Української військово-медичної академії» [2], сформував і очолив цей ВНЗ[2] у 19962003. 20052006- заступник Міністра оборони України[3], [4].

Протягом життя В. В. Пасько активно займається науковою роботою. В 1987 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація медичного забезпечення частин і з'єднань Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані при веденні бойових дій». В лютому 2002 р. рішенням Атестаційної колегії МОН України йому було присвоєне вчене звання професора. У травні 2002 р. захистив в НМУ ім. О. О. Богомольця докторську дисертацію зі спеціальності «соціальна медицина» на тему «Наукове обґрунтування системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрових ресурсів військової медицини в Україні».

Звільнений з державної служби у грудні 2006 р. по досягненню пенсійного віку за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. В подальшому — професор Української військово-медичної академії, головний редактор науково-практичного журналу Міноборони «Військова медицина України».

Помер 29.08.2014 року у м. Києві. Похований 01.09.2014 на Лісовому кладовищі міста Києва (сектор 19).

Літературна творчістьРедагувати

Член Національної спілки письменників України (з 2002 р.). Засновник і головний редактор журналу «Військова медицина України» [5]. Автор 5 підручників і навчальних посібників, понад 70 наукових праць; книг «Ніч забутих пісень» (1999, 2001, 2006; рос. мовою), «Час прощення» (2001, 2005), «Пора істини» (2004, 2006); «Звання — слухач. Нотатки лікаря-генерала» (2011); співавтор словників військово-медичної термінології (рос.-укр.) і довідника з військової та екстремальної медицини (рос.-англ.-укр.).

Також є автором низки публіцистичних творів, опублікованих в засобах масової інформації України, зокрема:

  • Володимир Пасько. Мова і нація. // Дзеркало тижня № 45 (520) 6 — 12 листопада 2004.
  • Володимир Пасько. Що краще: надзвичайний чи воєнний стан? «Дзеркало тижня. Україна», № 51.17 декабря 2004.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Военно-медицинская академия им. Кирова
  2. Українська військово-медична академія. Архів оригіналу за 25 квітень 2009. Процитовано 16 червень 2009. 
  3. Указ Президента України від 10 жовтня 2006 року № 867/2006 «Про нагородження В. Паська відзнакою "Іменна вогнепальна зброя"»
  4. Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 442/95 «Про присвоєння почесних звань України офіцерам військово-медичної служби Збройних Сил України»
  5. Світлина на сайті pasko.com.ua Архівовано 27 лютий 2009 у Wayback Machine.

ДжерелаРедагувати

  • Р. Мацелюх. Пасько Володимир Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 38.
  • Хто є хто на Тернопільщині. Видатні земляки. Вип. 1 // Київ: Укр. Акад. геральдики, 2004. — С. 181.
  • Хто є хто в Україні // Київ: «К. І. С.», 2006. — С. 734.
  • Генерали та старші офіцери Тернопільщини. Книга перша // Львів: ЗУКШ. 2006. — С. 289 — 290.
  • Керівний склад Міністерства оборони Збройних Сил України (1991—2009) // Військо України. — № 12 (114), 2009. — С. 24.
  • Честь і слава Батьківщини. Військова еліта України // К.: ТОВ «Брама-V», 2011. — С. 270—271.
  • Михаил Мигаль. Песенная антология Афганской войны // «Дзеркало тижня. Україна», № 8. 26 февраля 1999. (рос.)
  • Людмила Таран. Володимир та Ірина Пасько: «Для нас почався новий — український — вимір життя. Україна» // «Дзеркало тижня», № 31. 7 сентября 2012.

ПосиланняРедагувати