Пастирське городище
Па́стирське городи́ще — городище площею близько 25 га із шарами скіфського (VII–III століття до н. е.) та ранньосередньовічного (остання чверть VII — середина VIII століття) часу, розташоване по обох берегах річки Сухий Ташлик поблизу села Пастирське в Смілянському районі Черкаської області.
1898 року Вікентій Хвойка розпочав розкопки Пастирського городища, які було продовжено в 1930-ті, 1940-ві та 1990-ті роки Сергієм Коршенком, Іриною Фабриціус, Михайлом Брайчевським і Олегом Приходнюком. Досліджено 50 ранньосередньовічних житлових чотирикутних напівземлянок площею 10–20 м², господарські споруди та ями. Розкопано залишки трьох довгих споруд, в одній з яких було виявлено велику кількість обвугленого зерна (просо, ячмінь, сочевиця, горох, коноплі, жито, пшениця, овес).
На Пастирському городищі мешкали високопрофесійні ремісники. Ковальська справа представлена кузнею з повним набором ремісничих знарядь. Ювелірне ремесло засвідчене не лише сотнями знахідок фібул, наручних браслетів, скроневих підвісок тощо, які часто концентруються у вигляді скарбів, а й набором спеціалізованих інструментів. Ремісниками виготовлявся високоякісний гончарний посуд із лощеною орнаментованою поверхнею.
Мешканці Пастирського городища ранньосередньовічного часу переселилися в Придніпров'я з території Подунав'я. То були нащадки слов'ян, які в VI — VII століттях колонізували Нижнє Подунав'я та північно-східну частину Балканського півострова. З приходом туди болгар 680 року частина слов'ян змушена була залишити освоєні землі. Яскравим свідченням такого відселення є Пастирське городище. Невдовзі його населення загинуло внаслідок погромів степовиків.
Координати - 48.97972, 31.72777[1]
Примітки ред.
- ↑ Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пастирське городище |
- Приходнюк О. М. Пастирське городище // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 87. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7. (CC BY-SA)