Вікіпедія

Пасицели (Балтська міська громада)

село Балтської міської громади, Одеська область

Пасице́ли — село у складі Балтської міської громади у Подільському районі, Одеська область.

село Пасицели
Храм святителя Миколая
Храм святителя Миколая
Храм святителя Миколая
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Громада Балтська міська громада
Код КАТОТТГ UA51120030250062529
Основні дані
Засноване 1724
Населення 1,369
Площа 13,16 км²
Густота населення 104,03 осіб/км²
Поштовий індекс 66163
Телефонний код +380 4866
Географічні дані
Географічні координати 47°50′11″ пн. ш. 29°39′00″ сх. д. / 47.83639° пн. ш. 29.65000° сх. д. / 47.83639; 29.65000Координати: 47°50′11″ пн. ш. 29°39′00″ сх. д. / 47.83639° пн. ш. 29.65000° сх. д. / 47.83639; 29.65000
Середня висота
над рівнем моря 		122 м
Водойми р. Тилігул
Відстань до
обласного центру 		169,9 км
Відстань до
районного центру 		12 км
Найближча залізнична станція Балта
Відстань до
залізничної станції 		5 км
Місцева влада
Адреса ради 66101, Одеська область, Подільський район, м. Балта, Любомирська, 193
Карта
Пасицели. Карта розташування: Україна
Пасицели
Пасицели
Пасицели. Карта розташування: Одеська область
Пасицели
Пасицели
Мапа
Мапа

CMNS: Пасицели у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пасицели.

Розташоване за 12 км від центру громади — міста Балта, на самому півдні громади. На півночі межує з селом Білине.

В селі є середня і восьмирічна школи, будинок культури (на 300 місць) та клуб, 2 бібліотеки. Функціонує лікарня (на 25 ліжок) та ФАП, 2 дитсадочки, 2 їдальні, два відділення поштового зв'язку з двома ощадкасами. 12 магазинів, 2 млини, 2 олійні, лісопильня. Дві церкви — Свято-Миколаївська та Свято-Казанська (скит Покровського Балтсько-Феодосіївського монастиря).

Історія ред.

Село засноване в першій половині XVIII століття селянами з Північного Поділля, а також вихідцями з Молдови.

За даними на 1859 рік у казеному селі Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 1935 осіб (958 чоловічої статі та 977 — жіночої), налічувалось 343 дворових господарств, існувала православна церква та поштова станція[1].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Пасицельської волості, мешкало 2727 осіб, налічувалось 514 дворів, існували православна церква та школа[2]. За 6 верст — поштова станція, залізнична станція, буфет, 2 лавки, торжок, склад спирту, щоденні базари.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4484 осіб (2220 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 4416 — православної віри[3].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 40 жителів села[4].

На 01.04.1967 с. Малі Пасицели[5][6] та с. Пасицели були об'єднані в одне село Пасицели.[7][8]

21 вересня 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Населення ред.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1773 особи, з яких 719 чоловіків та 1054 жінки.[9]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1353 особи.[10]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]

Мова Відсоток
українська 94,3 %
російська 2,7 %
румунська 2,12 %
білоруська 0,15 %
вірменська 0,07 %
гагаузька 0,07 %

Визначні пам'ятки ред.

Поблизу села виявлені поселення трипільської культури (III тисячоліття до РХ), епохи бронзи (II тисячоліття до РХ) і черняховськой культури (II—VI вв.).

Тут знаходиться місце, де стояв Високогорський Успенський чоловічий монастир, один з двох православних монастирів, що існували в т.з. Очаківській області. У XVIII столітті, при ігуменові Тимофії, обитель була розграбована і спалена гайдамаками. Місце колишнього монастиря так описується в книзі «Історико-хронологічний опис церков Єпархії Херсонською і Таврійською» (Одеса, 1848):

  "Церква при турках була найубогіша, плетневая, а потім інша, дерев'яна, яка після скасування передана в селище Понори, де і нині існує". "За монастирем було джерело з найсвіжішою водою, з якого можна б зробити відмінний фонтан. Нині це джерело зберігається у вигляді нечистого колодязя, у якому глибини, як кажуть, сажнів до семи"... "На місці монастиря Пасицельського є тепер одна хатина, де живе з Молдови поселенець, що займається тканієм полотна для селянського вживання, а більше ніяких будов немає".  

В даний час у селі існує Свято-Казанський храм.

Відомі люди ред.

Уродженцем Пасицел є український радянський письменник, лауреат Державної премії СРСР Степан Іванович Олійник.

Герої Радянського Союзу:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1006)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Пасицели. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  5. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 369-370.
  6. ↑ Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
  7. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 418.
  8. ↑ Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 89.
  9. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  10. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
  11. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пасицели_(Балтська_міська_громада)&oldid=40433394