Пасинок
Па́синок[1], іноді па́серб[2][3] — нерідний[4] син одного з членів подружжя, який доводиться рідним іншому.
Слово пасинок утворене за допомогою приставки *pa від «син» (прасл. *synъ), а пасерб — від *серб (прасл. sьr̥bъ). Походження останнього слова неясне, його пов'язують з дієсловом сьорбати («той, що сьорбає, ссе»), а також з «сябер»[5].
Нинішній чоловік/дружина рідних батьків, є по відношенню до пасинка вітчимом або мачухою (залежно від статі) і не має щодо нього батьківських прав, ні батьківських обов'язків, поки не усиновить пасинка. Усиновити можна тільки в тому випадку, якщо його справжній батько або помер, або позбавлений батьківських прав рішенням суду, або відмовився від нього сам, добровільно.
Як правило, проживає однією сім'єю з тим із подружжя, хто є для нього рідним батьком (матір'ю), та мачухою (вітчимом).
Пасинок — чоловічий відповідник поняття «пасербиця».
У рослинництві «пасинками» називають бічні пагони деяких рослин[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Пасинок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пасерб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Український генеалогічний портал: Термінологія родинних зв'язків
- ↑ Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
Посилання ред.
- Пасерб, пасербиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1306. — 1000 екз.
- Український генеалогічний портал: Термінологія родинних зв'язків
- Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Хто кому який родич
- polissya.net
- Сімейний кодек — Розділ V. Стаття 260.