Відкрити головне меню

Пилип Олексійович Парусинов (27 листопада 1893, село Кучеряєво, тепер Бутурліновського району Воронезької області, Російська Федерація — 25 жовтня 1973, Москва) — радянський воєначальник, учасник 1-ой і 2-ой світових воєн, генерал-лейтенант. Кандидат в члени ЦК КП(б)У у 1940 — 1949 р.

Парусинов Пилип Олексійович
Народження 27 листопада 1893(1893-11-27)
Російська імперія дер. Кучеряєво нині Бутурліновський район Воронезької області
Російська імперія
Смерть 25 жовтня 1973(1973-10-25) (79 років)
СРСР СРСР Москва
Поховання Кузьмінське кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1914-1956
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Командування Командувач 12-ою та 25-ою арміями
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Бессарабсько-Буковинський похід
Радянсько-німецька війна
Нагороди
орден Леніна

Зміст

БіографіяРедагувати

Росіянин. Із селян.

Учасник 1-ї світової війни. У 1915 році закінчив навчальну команду. Служив командиром взводу на Південно-Західному фронті.

У Червоній армії з 1918 року. Служив помічником командира роти, командиром роти на фронтах громадянської війни.

Член РКП(б) з 1919 року. У 1919 році закінчив Воронезьку школу червоних командирів, а у 1924 році — Харківські вищі командні курси.

З жовтня 1924 року — начальник школи 295-го стрілецького полку 99-ї територіальної стрілецької дивізії, командир батальйону 297-го Уманського стрілецького полку.

З листопада 1930 року — помічник командира із стройової частини, потім командир і військовий комісар 295-го Дніпровського стрілецького полку. З січня 1937 року — помічник командира 51-го стрілецького полку.

У липні 1937 — липні 1938 — комендант Могилів-Подільського — Ямпільського укріпленого району.

У липні 1938 — жовтні 1939 — командувач військами Одеської армійської групи військ.

З жовтня 1939 — командувач 12-ї армії Київського особливого військового округу.

Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років, де командував 19-м стрілецьким корпусом і 13-ю армією (у березні — квітні 1940). У червні — липні 1940 — учасник походу радянських військ у Бессарабію та Північну Буковину, був заступником командувача 12-ї армії Південного фронту.

У 1941 році закінчив вечірній факультет Військової академії РСЧА імені Фрунзе та курси удосконалення командного складу.

У березні 1941 — червні 1943 — командувач 25-ї армії Далекосхідного фронту. У червні — липні 1943 — заступник командувача військ Далекосхідного фронту. У липні 1943 — липні 1945 — командувач Приморською групою військ Далекосхідного фронту. У липні — серпні 1945 — у розпорядженні Головного управління кадрів Наркомату оборони СРСР. У серпні — вересні 1945 — командувач Чугуївською оперативною групою військ 1-го Далекосхідного фронту.

У вересні 1945 — березні 1946 — заступник командувача військ Харківського військового округу. У березні — травні 1946 — тимчасовий виконувач обов'язків командувача військ Харківського військового округу. У червні — жовтні 1946 — у розпорядженні Головного управління кадрів Збройних сил СРСР.

У жовтні 1946 — лютому 1950 — заступник командувача військ Прибалтійського військового округу із стройової частини. З лютого 1950 року перебував у розпорядженні Головного управління кадрів Збройних сил СРСР.

У 1951 році закінчив Вищі академічні куси при Вищій військовій академії імені Ворошилова.

У березні 1952 — січні 1956 — начальник військової кафедри Центрального державного інституту фізичного виховання імені Сталіна.

З січня 1956 року — у запасі. Проживав у Москві.

Військові званняРедагувати

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати