Відкрити головне меню

Парнико́вий газ (англ. Greenhouse gas) — гази в атмосфері планети, що здатні поглинати теплове

Зміни вмісту парникових газів в атмосфері Землі з 1978 р. та 1979 р. відповідно.

випромінювання поверхні планети і хмар (інфрачервона радіація) і відбивати його назад, додатково розігріваючи планетарну атмосферу.

До основних парникових газів в атмосфері Землі відносяться пари води (H2O), вуглекислий газ (CO2), закис азоту (N2O), метан (CH4), озон (O3), гексафторид сірки (SF6), гідрофторвуглецеві сполуки (ГФВ) і перфторвуглецеві сполуки (ПФВ)[1]. В останньому звіті Робочої групи МГЕЗК відзначається, що найбільший внесок у зміну клімату вносить вуглекислий газ, потім йдуть метан, галогеноалкани і закис азоту[2].

Згідно з Додатком А до Кіотського протоколу визначено 6 основних парникових газів, які найбільше впливають на парниковий ефект. Цими газами є:

  1. Діоксид вуглецю, СО2
  2. Метан, СН4
  3. Закис азоту, N2O
  4. Гідрофторвуглецеві сполуки
  5. Перфторвуглецеві сполуки
  6. Гексафторид сірки, SF6

Прямі викиди парникових газівРедагувати

Регіональний експеримент викидівРедагувати

Сукупні та історичні викидиРедагувати

Річні викиди на душу населенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. [http://www.ipcc.ch/pub/syrrussian.htm Изменение климата, 2001 г. Обобщенный доклад Межправительственной группы экспертов по изменению климата (МГЭИК).] Архівовано 7 серпень 2007 у Wayback Machine. — Женева, Швейцария. — 2001. — 220 с.
  2. Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Summary for Policymakers. Contribution of Working Group I to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). 10th Session of Working Group I of the IPCC, Paris, February 2007.

ЛітератураРедагувати

  • Інформаційні технології просторової інвентаризації парникових газів у енергетичному секторі та аналіз невизначеності: [монографія] / Р. А. Бунь, Х. В. Бойчук, А. Р. Бунь, М. Ю. Лесів ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : ПП Сорока Т. Б., 2012. — 464 с. : іл. — Бібліогр.: с. 417—462 (450 назв). — ISBN 978-966-2598-001