Відкрити головне меню
Пані Метелиця, ілюстрація Германн Фогель

«Пані Метелиця» (нім. «Frau Holle», відома ще як «Фрау Гульда» чи «Фрау Холле») — це німецька казка про чарівницю з колодязя, що винагороджує працелюбну дівчину і карає ліниву, яка походить з книги «Казки братів Грімм», зібраних Яковом та Вільгельмом Гріммом. «Пані Метелиця» — це 24-та історія в першому томі книги, опублікована у 1812 році як частина книги «Казки братів Грімм».

Зміст

Передумови виникнення казкиРедагувати

Сама легенда передавалась з уст в уста в Центральній Німеччині, яка зараз відома як Гессен, врешті-решт була передана братам Грімм. Її розповіла Генріетта Доротея Уайлд (з якою одружився Вільгельм Грімм у 1825 році) з більш докладною інформацією, яка була додана у другій редакції (1819). У Гессені і за його межами все ще є спільне висловлювання: «Гульда робить її ліжко», коли йде сніг, тобто, вона трясе її ліжко, і тому йде сніг з небес.

У другій редакції книги в 1819 вони додали деякі деталі, наприклад, привітання півня, додане кореспондентом Джорджом Августом Фрідріхом Гольдманном з Ганновера. Як і багато інших казок, зібраних браттями Грімм, історія про Пані Метелицю вчить нас моралі. У цій ситуації, важка праця винагороджується, а лінь карається.

СюжетРедагувати

 
Пані Метелиця

Багата вдова живе зі своєю донькою та пасербицею. Вдова любить свою молодшу доньку, дозволяючи їй зіпсуватись та не працювати, в той час як пасербиця змушена виконувати всю хатню роботу. Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла.

Одного разу вона так довго пряла, що задрімала та уколола собі пальця веретеном. Вона схилилася над криницею, щоб змити кров, а він випав з рук прямо у криницю. Дівчина заплакала та побігла до мачухи розповідати про нещастя. Мачуха її вилаяла й змусила йти по веретено. Бідна дівчинка не знала що робити, тому з горя і страху стрибнула у колодязь, і знепритомніла.

Коли вона прийшла до тями, то побачила що лежить на красивій галявині біля печі з хлібом та пирогами, який просив вийняти його з печі, щоб не згоріти. Дівчина повитягала лопатою хліб, а потім пішла далі. На своєму шляху вона натрапила на яблуню, що рясніла від яблук і попросила їх струсити та зібрати, що вона і зробила. Нарешті дійшла до невеличкого будинку, з якого визирала стара жінка. В неї стирчали такі великі зуби, що дівчинка хотіла тікати. Але стара запропонувала їй залишитись, їй буде добре, якщо вона добре впорається із хатньою роботою: дбатиме про постіль, збиватиме пухові подушки та перини, щоб аж пір'я летіло, і тоді у світі йтиме сніг, адже працюватиме вона у самої Пані Метелиці.

Коли дівчина почула такі приємні слова, вона залишилась допомагати старій. Вона уміло збивала перини та дбала про те, аби падали сніжинки зверху, і ні разу не почула лихого слова від старої жінки. Проте невдовзі дівчинка засумувала за рідною домівкою і сказала Пані Метелиці, що хоче повернутись додому. Жінка настільки була вражена наполегливістю і добротою дівчини, що згодилася сама вивести її нагору.

Вона взяла її за руку і провела до воріт. Ворота відчинились, дівчина ступила на поріг і на неї линув золотий дощ. Пані Метелиця повернула їй веретено, ворота зачинились і вона опинилась біля своєї хатини. Побачивши дівчину всю в золоті, мачуха і сестра зраділи, не знали куди її посадити. Падчірка розповіла все, що з нею трапилося та як отримала таке багатство.

І ледача сестра позаздрила їй і теж кинулася в колодязь. Тільки пічці та яблуньці вона не допомагала, бо не хотіла забруднитись. У Пані Метелиці збивати перину лінувалася, навіть вранці не хотіла вставати. Це швидко набридло старій, тому вона її відправила додому. Коли ледацюга стояла біля воріт, на неї перекинувся казан смоли, яка пристала до неї і ніколи не відмилась. Ось такий заробіток вона отримала за свою лінь та заздрощі.

За іншими версіями, падчериця, повернувшись від пані Метелиці, коли розмовляла, то з її уст сипались перли та самоцвіти, а в другої — вилізали жаби та гадюки.

ВитокиРедагувати

Марія Гімбутас називає Гульду (укр. Пані Метелиця) — Холла, Холле — як древню німецьку верховну богиню, яка передувала більшості німецьких пантеонів, включаючи божеств, таких як Одін, Тор, Фрейя і Локі, продовжуючи традиції доіндоєвропейців неолітичної Європи.

Оскільки християнство повільно замінювало скандинавське язичництво під час раннього середньовіччя, багато старих звичаїв поступово втрачалися або ж асимілювалися в християнську традицію. До кінця високого середньовіччя, скандинавське язичництво було майже повністю маргіналізовано і змішане з народним фольклором, в якому згодом і відпечатався характер Пані Метелиці.

У німецькому дохристиянському фольклорі, Гульда, Холле і Холлa були іменами для позначення однієї істоти. Холле — богиня, до якої потрапляють діти, які померли немовлятами, також відома як Großmutter (Темна Бабуся) чи Weisse Frau (Біла Дама), більш типово пов'язані з казкою Грімма. Її зв'язок з духовним світом через магію прядіння і ткацтва пов'язував її з чаклунством у католицькому німецькому фольклорі.

АналізРедагувати

Як і багато інших казок, зібраних братами Грімм, «Фрау Холле» уособлює добру поведінку і погану, і відповідну винагороду для кожного. Незважаючи на це, він також демонструє ряд контрастів з іншими історіями. Як правило, магічні істоти, які з'являються в казках, повинні увійти в реальний світ і з'являтися головним героям перед будь-яким заступництвом. Більше того, ці істоти майже завжди невідомі і їх важко співвіднести з фігурами в дохристиянській міфології. На відміну від цього, Фрау Холле перебуває десь над землею, і головні герої повинні йти до неї, парадоксально, занурившись у весну. Коли вона робить своє ліжко, пухкі пір'я «підіймаються» і падають на землю, як сніг, і ця казка також є міфом за походженням. Порівняння між фрау Холле і богинею погоди або землі неминуче. Яків Грімм зазначає, що Тор дощ подібним чином, що передбачає для Фрау Холле високий ранг у пантеоні.

Див. такожРедагувати

Список літературиРедагувати


ПосиланняРедагувати