Відкрити головне меню
Портрет Пань-гу

Пань-гу (кит. Pángǔ) — персонаж старокитайської міфології, розділювач світу на Небо і Землю та перша людина. Міфи про Пань-гу зафіксовані письмово тільки в III ст. н. е., що дає підстави вважати їх створеними в рамках даоської філософії.

Міф про Пань-гуРедагувати

Згідно з китайськими міфами, спочатку існував безкінечний і безформний Хаос Хунь-Тунь. З часом в хаосі виникло Яйце, в якому протягом 18 тисяч років зародився Пань-гу. Вирісши, він розірвав Яйце зсередини на дві частини: Небо і Землю. В детальніших варіантах міфу між двома частинами лишається перемичка, котру Пань-гу розрубує сокирою та долотом, які виникли поряд з ним. Нижня важка й волога частина стала Землею (Інь), а легка й суха — Небом (Ян). Щоб Інь і Ян не з'єдналися, Пань-гу став між ними і стояв багато віків, постійно зростаючи. поки не впевнився, що Небо не потребує підпирання. Після цього Пань-ну помер, а з його тіла утворилися різні речі та явища світу.

Дихання Пань-гу стало вітром, голос — громом, ліве око — сонцем, праве око — місяцем. Руки і ноги утворили чотири сторони світу, тулуб землю, з крові виникли річки, з вен — дороги, з волосся — зірки, рослини, дерева, з зубів і кісток — метал, з кісткового мозку — нефрит. А паразити на його тілі перетворилися на людей.

Справу впорядкування світу продовжили Жовтий предок (Хуан-ді) та його підлеглі Ліму і Тайшань-цзи. Вони визначили чергування Інь та Ян, хід небесних світил, розрізнили чоловічу та жіночу стать і створили закони.

Трактування міфуРедагувати

Багатьма дослідниками міф про Пань-гу вважається авторським, а не виниклим у народі. Проте набуваши популярності, він став сприйматися як справжній давній міф. Оповідь про Пань-гу відповідає оповіді з даоського трактату «Дао де цзін», де описується розідлення Хаосу на протилежності. Саме в даоській культурі виник міф про Пань-гу та був призначений у знайомих образах пояснити народним масам абстрактну філософську ідею. Надалі цей персонаж увійшов до тріади головних божеств народного даосизму поряд з Хуан-ді (обоженим імператором) та Лао-цзи (обоженим філософом)[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Королев, Кирилл, ред. (2007). Китайская мифология: Энциклопедия. ЛитРес. с. 35, 142–143. 

ПосиланняРедагувати