Панькевичі́вка чи Правопис Паньке́вича — український фонетикоетимологічний правопис, складений 1922 року Іваном Панькевичем для шкіл Закарпаття на основі максимовичівки.

Засади Панькевича були схвалені 1920 року на з'їзді закарпатських учителів, а згодом викладені в «Граматиці руського языка» (Мукачево, 1922). Головний принцип цієї системи — врахування місцевих традицій, зокрема:

  • збереження ѣ: єѣ, тоѣ, синьоѣ; тѣ, добрѣ;
  • діалектні особливості фонетики (фонології) — ы: ты, сынъ, мыло;
  • різні рефлекси [о] в новозакритому складі — і, ÿ, у, що позначаються буквою о̂.

Панькевичівка проіснувала до 1945 року і була замінена загальноукраїнським правописом.

Див. також ред.

Джерела ред.