Панков (округ Берліна)

Панков (нім. Pankow) — мікрорайон Берліна, також один із 12 адміністративних районів Берліна. Панков лежить в долині притоки Шпрее Панке, від якої і отримав свою назву.

Панков
нім. Pankow

Rathaus Pankow (2009).jpg

Герб Панковd
Герб

Координати 52°34′ пн. ш. 13°24′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 13.400° сх. д. / 52.567; 13.400Координати: 52°34′ пн. ш. 13°24′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 13.400° сх. д. / 52.567; 13.400

Країна Flag of Germany.svg Німеччина[1]
Адмінодиниця Берлін
Межує з

сусідні нас. пункти
Райнікендорф, Фрідріксгайн-Кройцберг, Мітте, Ліхтенберг[d] ?
Внутрішній поділ
  • Пренцлауер-Берґ, Weißenseed, Blankenburgd, Heinersdorfd, Karowd, Stadtrandsiedlung Malchowd, Pankowd, Blankenfelded, Buchd, Französisch Buchholzd, Niederschönhausend, Rosenthal[d], Wilhelmsruhd
  • Голова Sören Bennd
    Дата заснування 1 жовтня 1920
    Площа 103 км²
    Водойма Panked
    Населення 409 335 осіб (31 грудня 2019)
    Міста-побратими Колобжег, Ашкелон
    Поштовий індекс 10119, 10247, 10249, 10369, 10405, 10407, 10409, 10435, 10437, 10439, 13086, 13088, 13129, 13089, 13125, 13051, 13187, 13189, 13159, 13127, 13156, 13158
    Автомобільний код B
    GeoNames 2855597
    OSM r164723  ·R
    Офіційний сайт berlin.de/ba-pankow/
    Панков. Карта розташування: Німеччина
    Панков
    Панков
    Панков (Німеччина)
    Coat of arms of borough Pankow.svg

    Починаючи з XIII століття Панков відомий, як поселення, що не мало статусу міста. У 1920 році Панков було включено до складу Берліна.

    Після Другої Світової війни Панков належав до радянської зони окупації, а з утворенням Німецької Демократичної Республіки — до Східного сектору Берліна, включаючи в себе такі мікрорайони: Нідершенгаузен (Niederschönhausen), Розенталь (Rosenthal), Бланкенфельде (Blankenfelde), Бухгольц (Buchholz), Гайнерсдорф (Heinersdorf), Бланкенбург (Blankenburg), Каров (Karow) та Бух (Buch).

    Після реформи 2001 року до складу тепер укрупненого адміністративного району Панков було включено також інші райони.

    ПриміткиРедагувати

    1. а б archINFORM — 1994.

    ПосиланняРедагувати