Вікіпедія

Панамські документи

(Перенаправлено з Панама-leaks)
Не плутати з Панамським скандалом — 1892 року.

Панамські документи (англ. Panama Papers) — це витік конфіденційної інформації юридичної фірми Mossack Fonseca, яка спеціалізується на роботі з офшорами. Цей витік вперше розкрив інформацію про активи та власність політиків та інших публічних діячів.

Мапа країн, посадовці яких фігурують у документах[1]

Панамські документи складаються з 11,5 мільйонів внутрішніх документів фірми Mossack Fonseca. Джерелом витоку є анонімна особа, яка передала документи німецькій газеті «Зюддойче цайтунг» понад за рік до публічного повідомлення про витік. Після того газета поділилася інформацією з Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (International Consortium of Investigative Journalists — ICIJ). Документи опрацьовували журналісти 107 ЗМІ з 78 країн. Перші результати розслідувань були опубліковані 3 квітня 2016 року. Цього дня в Україні показали фільм «Офшори державного рівня», один із циклів якого присвячений президентові України Петру Порошенку і називається «Подвійне життя Президента».[2]

Очікувалось, що повний список офшорних компаній та прізвища пов'язаних з ними осіб (власники, бенефіціари, директори, власники акцій, тощо) буде оприлюднено на початку травня[3][4]. У середині квітня панамська поліція здійснила обшук офісів компанії Mossack Fonseca.

Вміст ред.

Панамські документи складаються з 11,5 мільйонів документів панамської фірми Mossack Fonseca, яку газета «Гардіан» назвала четвертою за розміром юридичною фірмою-спеціалістом з офшорів[5]. Серед 2,6 терабайтів даних міститься інформація про 140 фірм, пов'язаних із політиками. Документи опрацьовували журналісти 80 країн[5]. Джерард Райл, директор Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів, назвав цей витік найбільшим ударом по офшорних зонах в історії[6].

Перші публікації пролили світло на тісні фінансові та економічні зв'язки з офшорами низки політиків та їх родичів[7][5][8]. Зокрема, Президент Аргентини Маурісіо Макрі, відомий завдяки боротьбі з корупцією, виявився директором багамської торгової фірми[7]. Також було виявлено конфлікт інтересів між членом комітету з етики ФІФА та колишнім віцепрезидентом організації Еженіо Фігейредо[9].

Витік ред.

Понад за рік до оприлюднення інформації, у квітні 2016 року, німецька газета «Зюддойче цайтунг» отримала з анонімного джерела документи, з якими працювала фірма Mossack Fonseca[10].

Слід зазначити, що фірма Mossack Fonseca мала незадовільний стан її інформаційної системи з точки зору безпеки, використовувала застарілі версії програмного забезпечення з вже відомими вразливостями: поштовий сервер Microsoft Outlook Web Access 2009, WordPress, версію якого не поновлювали понад три місяці, та Drupal версії 7.23 трирічної давнини для доступу до приватних документів. Так, наприклад, з часу появи Drupal 7.23 було випущено 25 оновлень, що усували вразливості в безпеці системи, зокрема SQL ін'єкції[11][12].

Обробка даних ред.

За розміром витоку панамські документи значно переважають попередні витоки, такі як витік дипломатичних документів Wikileaks (1,7 ГБ), Offshore Leaks[en] (260 ГБ), Lux Leaks (4 ГБ) та Swiss Leaks (3,3 ГБ). Дані складаються переважно з електронних листів, файлів PDF, фото та витягів з внутрішньої бази даних Mossack Fonseca. Вони охоплюють період з 1970-х років до весни 2016 року[10]. Панамські документи містять інформацію про 214 000 офшорних фірм. Для кожної з цих фірм було створено теку з електронними листами, контрактами та копіями документів[10]. Загалом витік містить 4 804 618 електронних листів, 3 047 306 файлів бази даних, 2 154 264 файлів PDF, 1 117 026 зображень, 320 166 текстових файлів та 2242 файлів в інших форматах[10].

Журналісти отримували дані в декількох частинах. Серед отриманих даних були файли баз даних, растрові зображення, листи електронної пошти, тощо. Зустрічались файли в маловідомих або взагалі невідомих форматах[4].

Інженеру-програмісту Рігоберто Карважалу (англ. Rigoberto Carvajal) разом з Мігелем Фіандором (англ. Miguel Fiandor) довелось, зокрема, здійснити зворотню розробку програмного забезпечення для роботи з отриманими файлами баз даних, відновити структуру даних, обробити їх та записати до граф-орієнтованої бази даних для подальшої обробки[4].

Дослідники покладались на вільне програмне забезпечення для роботи з отриманими даними. Так, індексування документів було здійснене Apache Solr, загальна обробка за допомогою Apache Tika. Розпізнавання відсканованих документів було здійснене із допомогою програми Tesseract на 30-40 серверах з хмари Amazon[4].

Серед іншого було використано власницьке програмне забезпечення Nuix[en], яке також використовують професійні слідчі[10]. Наступним етапом стало визначення зв'язків між цими особами, їх ролей, грошових потоків та законності створених ними структур[10].

Для полегшення пошуку та навігації в усьому масиві документів було використано програму Project Blacklight[4]. Створений Метью Галісією (англ. Matthew Caruana Galizia) конвеєр для обробки документів було викладено у відкритий доступ[4].

Для візуалізації даних була використана власницька програма Linkurious. З її допомогою можна переглядати графи зв'язків між різними об'єктами. При цьому дані з реляційної моделі було переведено в мережеву модель із допомогою утиліти Talend та збережено в граф-орієнтованій СКБД Neo4j[4].

Для організації взаємодії журналістів створено портал на основі системи Oxwall[4].

Список осіб ред.

В Україні ред.

Азербайджан ред.

Як стверджується в документах, сім'я президента Азербайджану Ільхама Алієва таємно володіла офшорами, щоб контролювати нерухомість у Лондоні та інші активи. Так, в 2005 році Алієв передав право розробки шести золотих копалень в Азербайджані компанії у Великій Британії і трьом офшорам, але, насправді, як стверджує розслідування, рудники перейшли у володіння сім'ї Алієва[16].

За даними Mossack Fonseca, Алієв і його дружина Мехрібан 2003 року придбали фірму Rosamund International Ltd на Британських Віргінських островах. 2008 року компанії в тій же юрисдикції реєстрували і дочки Алієва — 19-річна Арзу і 23-річна Лейла[17]. З опублікованих документів виходить, що вартість частки дочок Алієва в компанії, що володіє золотими копальнями, оцінюється в мільярди доларів[16]. Обидві сестри і брат Гейдар мають власну нерухомість у Дубаї вартістю близько 75 млн $. Гейдар є власником дев'яти розкішних особняків у Дубаї вартістю приблизно 44 млн $[18].

Реакція

У відповідь на запит Бі-бі-сі пресслужба Алієва повідомила, що закони Азербайджану не забороняють дітям президента володіти комерційними структурами[16].

Росія ред.

  • Дмитро Пєсков — заступник керівника адміністрації президента — прессекретар президента Росії Володимира Путіна.
  • Олексій Улюкаєв — міністр економічного розвитку Росії.
  • Максим Ліскутов — віцемер Москви.
  • Іван Малюшин — колишній заступник керівника справами президента Росії.

Голови держав ред.

Інші ред.

Офіційні реакції та розслідування ред.

Франція ред.

Фінансова прокуратура Франції порушила справу, президент Франсуа Олланд зазначив, що тих, хто ухилявся від сплати податків, буде засуджено та покарано.[19]

Австралія ред.

Австралійське податкове управління заявило про розслідування 800 індивідуальних платників податків, що були клієнтами Mossack Fonseca, що може бути визнано як ланцюг цільових фінансових злочинів.[20]

Норвегія ред.

Уряд Норвегії запропонував керівникам рад директорів великих компаній поговорити про корупцію після того, як оприлюднення офшорів розширило низку звинувачень, пов'язаних із етикою деяких великих фірм, подію низка ЗМІ назвали корпоративним корупційним самітом.[21][22]

Ісландія ред.

В Ісландії пішов у відставку прем'єр-міністр Сігмюндюр Давид Гюннлейгссон, який разом із дружиною здійснював операції з ісландськими цінними паперами через офшори[23].

Україна ред.

НАБУ заявило, що Панамські документи будуть використані з метою встановлення підстав для проведення досудового розслідування. Однак Петро Порошенко як чинний президент не є підслідною НАБУ особою і Бюро не має повноважень розпочинати щодо нього досудове розслідування[24]. Один із критиків Порошенка, Віталій Шабунін заявив, що фіскальні служби не мають можливості розглядати діяльність чинного президента[25].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р The Power Players (англ.). Міжнародний консорціум журналістських розслідувань. Процитовано 3 квітня 2016.
  2. ↑ Rbc.ua. Офшорний скандал: фігуранти "панамських документів". РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 березня 2018.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ а б в г д е ж и Mar Cabra, Erin Kissane (11 квітня 2016). The People and Tech Behind the Panama Papers. opennews.org. An OpenNews project. Процитовано 18 квітня 2016.
  5. ↑ а б в Garside, Juliette; Watt, Holly; Pegg, David (3 квітня 2016). The Panama Papers: how the world’s rich and famous hide their money offshore. The Guardian. Архів оригіналу за квітень 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  6. ↑ Bilton, Richard (3 квітня 2016). Panama Papers: Mossack Fonseca leak reveals elite's tax havens. BBC News. Архів оригіналу за квітень 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  7. ↑ а б Fusion Investigative Unit (3 квітня 2016). Here are the famous politicos in ‘the Wikileaks of the mega-rich’. Fusion. Архів оригіналу за квітня 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  8. ↑ Panama Papers: The Power Players. Міжнародний консорціум журналістських розслідувань. Процитовано 3 квітня 2016.
  9. ↑ Gibson, Owen (3 квітня 2016). Leaked papers give Fifa ethics committee new credibility crisis. The Guardian. Архів оригіналу за квітень 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  10. ↑ а б в г д е Obermaier, Frederik; Obermayer, Bastian; Wormer, Vanessa; Jaschensky, Wolfgang (3 квітня 2016). About the Panama Papers. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за квітень 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  11. ↑ Sarah Gooding (7 квітня 2016). Outdated and Vulnerable WordPress and Drupal Versions May Have Contributed to the Panama Papers Breach. WordPress Tavern. Процитовано 15 квітня 2016.
  12. ↑ Thomas Fox-Brewster (5 квітня 2016). From Encrypted Drives To Amazon's Cloud -- The Amazing Flight Of The Panama Papers. Forbes. Процитовано 15 квітня 2016.
  13. ↑ Petro Poroshenko | ICIJ Offshore Leaks Database. offshoreleaks.icij.org. Процитовано 4 січня 2019.
  14. ↑ Мер Одеси контролює понад 20 офшорних компаній і має російський паспорт
  15. ↑ Елена Логинова (3 квітня 2016). Владелец газеты Kyiv Post оказался вовлечен в скандал конца 90-х годов - Панамские документы. OCCRP. Процитовано 14 квітня 2016.
  16. ↑ а б в «Расследование: дочери Алиева владеют активами на миллиарды долларов»
  17. ↑ От Путина до Джеки Чана. Полный список предполагаемых офшоров
  18. ↑ «Panama Papers: Ilham Aliyev from Azerbaijan in the spotlight of a global corruption scandal». Panorama. 4 April 2016.
  19. ↑ France opens probe after Panama leaks, Reuters (April 4, 2016).
  20. ↑ Chenoweth, Neil (4 квітня 2016). Panama Papers: ATO investigating more than 800 Australian clients of Mossack Fonseca. Sydney Morning Herald. Процитовано 4 квітня 2016.
  21. ↑ Правительство Норвегии созывает антикоррупционный саммит из-за «Панама-leaks» // censor.net
  22. ↑ UPDATE 2-Norway calls corporate corruption summit after Panama Papers // reuters.com
  23. ↑ Bowers, Simon (3 квітня 2016). Iceland’s PM faces calls for snap election after offshore revelations. The Guardian. Архів оригіналу за квітень 3, 2016. Процитовано 3 квітня 2016.
  24. ↑ Роз’яснення щодо розслідування «панамських офшорів» | Національне антикорупційне бюро. nabu.gov.ua. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 4 квітня 2016.
  25. ↑ «Патова ситуація»: як в Україні розслідувати офшори?

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панамські_документи&oldid=41356550