Відкрити головне меню

Пам'ятники Печерського району

Дана стаття призначена для ознайомлення, зокрема візуального, з меморіалами, пам'ятниками, пам'ятними знаками й скульптурами в Печерському районі Києва, а також подання коротких відомостей про них.

Печерський район утворився навколо історичної місцевості Печерська та є одним із центральних районів міста Києва. На території району розташовується багато різноманітних пам'ятників, присвячених видатним особам минувшини, діячам української та інших культур, подіям національної та світової історії. Власне Київ розпочинався на Печерських пагорбах, і на вшанування цього встановлено скульптуру апостола Андрія Первозваного, який, за переказом, передрік заснування й процвітання великого міста. Історії міста також присвячені пам'ятний знак на честь заснування міста Києва на дніпровській набережній, що став справжнім міським символом; пам'ятний знак-фонтан на честь легендарних засновників міста на Майдані Незалежності; модерністська скульптурна композиція «Вічний Київ» (2009).

Крім того, на пагорбах Печерська розташовані 2 найбільших київських меморіали — Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні та Меморіал Слави на честь воїнів загиблих у Другій світовій війні; один з перших київських пам'ятників діячам національної історії — пам'ятник Володимиру Великому, що й дотепер залишається одним із найяскравіших взірців київської монументалістики, а також найвищий пам'ятник міста й країни — Батьківщина-Мати, що за радянських часів був справжнім міським символом.

Пам'ятки міської скульптури зосереджені на Печерську в історичних Міському саді та Маріїнському парку, на території Києво-Печерської лаври, на перехрестях історичних вулиць Печерська тощо.

Адміністративно до Печерського району частково належать центральні вулиця та майдан Києва — Хрещатик і Майдан Незалежності, і, зокрема, монумент Незалежності України.

У пам'ятниках Печерська вшановано низку діячів національної та світової історії, культури та спорту, зокрема й сучасних — Володимира Великого, Тараса Шевченка, Петра Могилу, Лесю Українку, В'ячеслава Чорновола, Івана Франка, Нестора Літописця, Владислава Городецького, Анатолія Солов'яненка, Миколу Яковченка, Леоніда Бикова, Валерія Лобановського, Шолом-Алейхема, Олександра Пушкіна, Шота Руставелі, Михайла Глинку тощо.

Галерея пам'ятниківРедагувати

Пам'ятники подаються у формі таблиці; за можливістю вказуються вихідні дані — розташування та точні географічні координати, дату встановлення, авторів, додаткові відомості тощо, наводяться фото. Всередині таблиць пам'ятники розміщені за іменами, кому або чому присвячені, а групуються за абеткою. Список є неповним і постійно редагується. До списку, зазвичай, не включаються пам'ятники (переважно погруддя) на території підприємств, натомість паркові, а також на території публічних і культових об'єктів, за можливістю, наводяться.

Назва Розташування Координати Короткі відомості Зображення
Андрію Первозваному Святому апостолу на площі Андрія Первозваного 50°26′35″ пн. ш. 30°33′05″ сх. д. / 50.4431528° пн. ш. 30.5514500° сх. д. / 50.4431528; 30.5514500 Пам'ятник установлено біля Аскольдової могили, на розі Паркової дороги та алеї Героїв Крут (раніше — Дніпровський узвіз). Відкрито 13 грудня 2000 року. Споруджено коштами громадського фонду Святого Андрія Первозваного.  
Арка Дружби народів Хрещатий парк 50°27′16″ пн. ш. 30°31′48″ сх. д. / 50.45444° пн. ш. 30.53000° сх. д. / 50.45444; 30.53000 Скульптурна композиція на честь Переяславської ради (1654) і дружніх стосунків українського та російського народів (під час встановлення і далі за СРСР трактувалась як символ об'єднання України-Русі і Московського царства). З'явилася в 1982 році в ході підготовки до святкування 1500-ліття Києва, замінивши Літню естраду. Композиційно складається з монументу Дружби Народів (автори — скульптор Олександр Скобликов та архітектори Ігор Іванов, Сергій Миргородський і Костянтин Сидоров), витягнутої по горизонталі стели з багатофігурною групою, в центрі якої — Богдан Хмельницький і боярин Василь Бутурлін та власне зв'язуючої — арки-веселки Дружби Народів.  
Арсенальцям Перед павільйоном станції Київського метрополітену «Арсенальна» на Арсенальній площі. 50°26′38″ пн. ш. 30°32′43″ сх. д. / 50.443944° пн. ш. 30.545361° сх. д. / 50.443944; 30.545361 Відкрито 1923 року на тодішній площі Революції — на постаменті з червоного граніту встановлено гармату, з якої арсенальці дали перший постріл на початок свого повстання[1].  
Батьківщина-мати Лаврська вулиця, 24 50°25′35″ пн. ш. 30°33′47″ сх. д. / 50.4265194° пн. ш. 30.5631861° сх. д. / 50.4265194; 30.5631861 Монументальна скульптура знаходиться на високому правому березі Дніпра на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Відкрита в 1981 році. Автор монументу — народний художник СРСР скульптор Василь Бородай.
Висота скульптури від п'єдесталу до кінчика меча — 62 м, загальна висота — 102 м, вага — близько 500 тонн.
 
Бикову Леоніду / Військовим Льотчикам Великої Вітчизняної війни На алеї Героїв Крут, трохи нижче Алеї Вічної Слави 50°26′26″ пн. ш. 30°33′13″ сх. д. / 50.44056° пн. ш. 30.553833° сх. д. / 50.44056; 30.553833 Пам'ятник відкрито 4 листопада 2001 року. Автори — скульптори Володимир Щур і Віталій Сівко. Народний артист України, актор і кінорежисер Леонід Биков, що в кінострічці «В бій йдуть одні „старики“» геніально втілив «маестро» — командира «співаючої» ескадрильї льотчиків-винищувачів капітана Титаренка, став тому числі узагальнюючим образом військових льотчиків, тому пам'ятник є двофункціональним.  
Біляшівському Миколі Поруч з будівлею Національного художнього музею України 50°26′58″ пн. ш. 30°31′49″ сх. д. / 50.449639° пн. ш. 30.530444° сх. д. / 50.449639; 30.530444 Встановлено наприкінці 1990-х років біля сходів Національного художнього музею України, директором якого академік Біляшівський був у 19021923 рр. Автор скульптури — Анатолій Кущ — слушно застосував для неї засоби класицистичної стилізації[2].  
Бойку Петрові, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Соціалістичної праці Петрові Бойку встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище ім. М. І. Калініна — Бойко закінчив 1943 року  
Ватутіну Миколі У Маріїнському парку 50°26′48″ пн. ш. 30°32′18″ сх. д. / 50.4466694° пн. ш. 30.5384861° сх. д. / 50.4466694; 30.5384861 Пам'ятник відкрито 25 січня 1948 року на могилі полководця. Автори — скульптор Євген Вучетич, архітектор Яків Білопольський. Фігуру Миколи Ватутіна з сірого граніту встановлено на постаменті з чорного лабрадориту. Стилобат пам'ятнику покрито мозаїчним килимом. Загальна висота пам'ятника — 8,55 м.  
«Вічний Київ», скульптурна композиція Біля Палацу дітей та юнацтва на алеї Героїв Крут 50°26′25″ пн. ш. 30°33′10″ сх. д. / 50.440472° пн. ш. 30.552861° сх. д. / 50.440472; 30.552861 Урочисто відкрито 19 січня 2009 року за участю київської міської влади. Автор — знаний німецько-британсько-ізраїльський архітектор і скульптор Франк Майслер. Пам'ятник виконано у бронзі на гранітному постаменті заввишки близько 4 метрів[3].  
Воїнів України, полеглих в Афганістані, меморіальний комплекс У невеличкому сквері по Лаврській вулиці (поблизу Києво-Печерської Лаври). 50°25′57″ пн. ш. 30°33′22″ сх. д. / 50.4326722° пн. ш. 30.5562556° сх. д. / 50.4326722; 30.5562556
Героям Великої Жовтневої соціалістичної революції На краю Маріїнського парку з боку будівлі Верховної Ради України 50°26′51″ пн. ш. 30°32′20″ сх. д. / 50.447583° пн. ш. 30.539028° сх. д. / 50.447583; 30.539028 Встановлений 1927 року (арх. Василь Онащенко), але під час ІІ Світової війни був зруйнований. Відбудований і відкритий 6 листопада 1949 року (арх. Зіновій Чечик)[4]. На початку квітня 2014 року пам'ятник знищено «невідомими»: розбиті та вкрадені гранітна урна та фасадна дошка с пам'ятним написом, бронзові вінки з боків постаменту.  
Героям Крут, меморіал На Аскольдовій могилі 50°26′38″ пн. ш. 30°33′06″ сх. д. / 50.44389° пн. ш. 30.55167° сх. д. / 50.44389; 30.55167  
Глинці Михайлу Міський сад 50°26′59″ пн. ш. 30°32′17″ сх. д. / 50.449750° пн. ш. 30.538111° сх. д. / 50.449750; 30.538111 Встановлений у 1910 році у Музичному провулку. Після війни, у 1955 році, пам'ятник було перенесено на нинішнє місце, до Міського саду. Автор пам'ятника — архітектор Володимир Ніколаєв  
Голодної дівчинки, фігура На території Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні. 50°26′16″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.43778° пн. ш. 30.55306° сх. д. / 50.43778; 30.55306 Автор — скульптор Анатолій Гайдамака, встановлено 2008 року.  
Гнату Юрі в ролі Швейка Перед Театром імені Івана Франка Автори — скульптори Володимир та Олексій Чепелики, встановлено 2011 року.[5]  
Ґонґадзе та журналістам, які загинули за свободу слова У сквері на Великій Васильківській вулиці, 115—121 50°25′08″ пн. ш. 30°31′21″ сх. д. / 50.41889° пн. ш. 30.52250° сх. д. / 50.41889; 30.52250 Відкрито урочисто (за участю міської влади і деяких політиків) 22 грудня 2008 року. Пам'ятник зроблено за проектом вінницького скульптора Юрія Козерацького. Він складається з двох частин: на гранітному п'єдесталі бронзове семиметрове «дерево життя» (загальна висота пам'ятника — 8,5 м), на листі якого вигравіювані портрети загиблих журналістів, а посередині замість стовбура отвір у вигляді пера, перед деревом стоїть чоловік у довгому пальті, риси якого не схожі на Георгія Ґонґадзе (заввишки 3 м). Родичі Ґонґадзе висловлювались негативно про ідею встановлення йому пам'ятника[6][7].  
Городецькому Владиславу У Пасажі (Хрещатик, 15/4). 50°26′51″ пн. ш. 30°31′29″ сх. д. / 50.4476056° пн. ш. 30.524889° сх. д. / 50.4476056; 30.524889 Бронзову скульптурну композицію відкрито 28 травня 2004 року. Автори — скульптори Володимир Щур і Віталій Сівко, архітектори Руслан Кухаренко і Володимир Скульський. Є четвертим за ліком пам'ятником-подарунком авторів місту.  
Жертвам репресій НКВС 1930-1950-х рр. Біля Жовтневого палацу, по вулиці Інститутській, 1 50°26′57″ пн. ш. 30°31′41″ сх. д. / 50.449306° пн. ш. 30.528111° сх. д. / 50.449306; 30.528111 Пам'ятник встановлено біля Жовтневого палацу, у підвалах якого упродовж 1930-х рр. та на початку 1950-х рр. каральні органи НКВС здійснювали розстріли української інтелігенції та громадян  
Жертвам терактів 11 вересня 2001 року, пам'ятний знак На майданчику на розі вулиць Мечникова, Леоніда Первомайського і Печерського узвозу 50°26′12″ пн. ш. 30°31′55″ сх. д. / 50.43667° пн. ш. 30.53194° сх. д. / 50.43667; 30.53194 Встановлений у 2005 році на виконання розпорядження міського Голови Києва. Фінансування створення цього знаку та відновлення благоустрою прилеглої до нього території було здійснено за рахунок коштів Української міжконфесійної асоціації «Крок до єдності»[8].  
Жизневському Михайлу Вулиця Михайла Грушевського (Київ) Пам'ятник одному з Героїв Небесної Сотні білорусу Михайлу Жизневському[9]
Загиблим в роки Великої Вітчизняної війни Біля Музею історії України у Другій світовій війні  
Заньковецькій Марії, паркова скульптура Міський сад 50°26′58″ пн. ш. 30°32′15″ сх. д. / 50.44944° пн. ш. 30.53750° сх. д. / 50.44944; 30.53750 Відкритий в 1974 році. Бронзова фігура встановлена на невеликому гранітному постаменті. Скульптор Галина Кальченко, архітектор Анатолій Ігнащенко. Загальна висота пам'ятника 2,7 метра.  
Зруйнованому Успенському собору На території Києво-Печерської лаври 50°26′06″ пн. ш. 30°33′23″ сх. д. / 50.43500° пн. ш. 30.55639° сх. д. / 50.43500; 30.55639 Пам'ятник є накритим уламком оригінального Успенського собору з анотаційною табличкою  
Іщенка Івана, погруддя Біля фасаду і входу до Головного військового клінічного госпіталю (вул. Госпітальна) Погруддя українського хірурга, заслуженого діяча науки УРСР (1942), член-кореспондента АН УРСР (1945) Івана Іщенка було урочисто відкрито 19 серпня 2009 року. Автор — скульптор Іван Назаров виготовив погруддя з гіпсу власним коштом[10]. 80px
Кирилу і Мефодію На території Києво-Печерської лаври 50°25′56″ пн. ш. 30°33′44″ сх. д. / 50.432278° пн. ш. 30.5623111° сх. д. / 50.432278; 30.5623111  
Кожедубу Івану Парк Вічної Слави 50°26′20″ пн. ш. 30°33′09″ сх. д. / 50.43889° пн. ш. 30.55250° сх. д. / 50.43889; 30.55250 Встановлений 9 травня 2010 року[11].  
«Козак Мамай», скульптурна композиція Поруч з будинком Консерваторії на Майдані Незалежності 50°26′57″ пн. ш. 30°31′26″ сх. д. / 50.44917° пн. ш. 30.52389° сх. д. / 50.44917; 30.52389 Відкрито композицію 2001 року. Автори — скульптори Валентин та Микола Зноби.  
Козловському Івану У сквері в провулку Івана Козловського 50°26′28″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 50.44111° пн. ш. 30.52778° сх. д. / 50.44111; 30.52778  
Корнєєву Георгію, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Радянського Союзу Георгію Корнєєву встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київську військову школу зв'язку ім. М. І. Калініна — Корнєєв закінчив 1932 року  
Костікову Андрію, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Соціалістичної праці Андрію Костікову встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київську військову школу зв'язку ім. М. І. Калініна — Костіков закінчив 1927 року  
Котигорошку Вулиця Михайла Грушевського. Біля Лялькового театру 50°27′08″ пн. ш. 30°31′49″ сх. д. / 50.452333° пн. ш. 30.5303833° сх. д. / 50.452333; 30.5303833  
Леніну Володимиру на Предславинській вулиці, 35 50°25′24″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.423444° пн. ш. 30.523444° сх. д. / 50.423444; 30.523444 Пам'ятник Володимира Леніна на території заводу «Радар»
Лесі Українці Площа Лесі Українки 50°25′37″ пн. ш. 30°32′26″ сх. д. / 50.427111° пн. ш. 30.540806° сх. д. / 50.427111; 30.540806 Скульптор Галина Кальченко, архітектор Анатолій Ігнащенко. Встановлено в 1973 році  
Лесі Українці, паркова скульптура Міський сад 50°26′56″ пн. ш. 30°32′11″ сх. д. / 50.44889° пн. ш. 30.53639° сх. д. / 50.44889; 30.53639 Встановлено 1965 року навпроти Маріїнського палацу в Міському парку. Бронзова фігура поетеси (скульптор Василь Бородай, архітектор Анатолій Ігнащенко) — на невеликому гранітному подіумі. Загальна висота скульптури — 3,4 м.  
Лобановському Валерію На території комплексу Стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського біля входу безпосередньо на трибуни 50°27′03″ пн. ш. 30°31′53″ сх. д. / 50.450889° пн. ш. 30.531611° сх. д. / 50.450889; 30.531611 Відкрито на території комплексу Стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського урочисто 11 травня 2003 року — на церемонії відкриття були присутні кілька тисяч шанувальників таланту великого тренера, керівники ФФУ та ПФЛ, колишні та нинішні гравці київського «Динамо», представники УЄФА, а також українські державні діячі[12]. Над пам'ятником працювала група скульпторів упродовж 10 місяців.  
«Місце зустрічі змінити не можна», скульптурна композиція Біля будівлі МВС України (вул. Академіка Богомольця, 10) 50°26′28″ пн. ш. 30°32′01″ сх. д. / 50.441194° пн. ш. 30.533778° сх. д. / 50.441194; 30.533778 Урочисто відкрито міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком 14 квітня 2009 року з нагоди 90-річчя створення карного розшуку. Являє собою фігури відомих кінематографічних героїв однойменного фільму — Гліба Жеглова та Володимира Шарапова. Над створенням бронзової скульптурної композиції працювала низка скульпторів. Всі витрати на створення та встановлення пам'ятника, за словами міністра, взяли на себе ветеранські, а також благодійні організації[13].  
Могилі Петру На території Києво-Печерської лаври 50°25′57″ пн. ш. 30°33′34″ сх. д. / 50.432639° пн. ш. 30.559583° сх. д. / 50.432639; 30.559583  
Незалежності, монумент На Майдані Незалежності 50°26′58″ пн. ш. 30°31′31″ сх. д. / 50.44944° пн. ш. 30.52528° сх. д. / 50.44944; 30.52528 Автор проекту — скульптор Анатолій Кущ. Монумент являє собою облицьовану білим мармуром колону, на якій стоїть дівчина в українському національному вбранні, що тримає гілку калини — символ України. Висота монумента — 42 метри.  
Нестору-літописцю У сквері біля Києво-Печерської Лаври по Лаврській вулиці 50°25′58″ пн. ш. 30°33′20″ сх. д. / 50.432861° пн. ш. 30.555639° сх. д. / 50.432861; 30.555639
Образцову Василю На території Олександрівської клінічної лікарні 50°26′19″ пн. ш. 30°31′45″ сх. д. / 50.438722° пн. ш. 30.529306° сх. д. / 50.438722; 30.529306 Погруддя Василя Образцова.  
Орлику Пилипу Перетин вулиць Пилипа Орлика та Липської 50°26′33″ пн. ш. 30°31′59″ сх. д. / 50.442750° пн. ш. 30.533278° сх. д. / 50.442750; 30.533278 Пам'ятник українському державному діячеві гетьману України Пилипу Орлику, авторові «першої української конституції» відкрито 24 червня 2011 року[14] за декілька днів до Дня Конституції (28 червня). Автори — відомі українські скульптор Анатолій Кущ і архітектор Олег Стукалов[15].  
Павлову Івану На території Головного військового клінічного госпіталю (вул. Госпітальна) 50°25′53″ пн. ш. 30°31′45″ сх. д. / 50.43139° пн. ш. 30.52917° сх. д. / 50.43139; 30.52917 80px
Пальма Мерцалова, скульптура У торгово-виставковому комплексі «Глобус», 3-я лінія (вул. Інститутська, 2) Є копією скульптурного зображення пальми, яке у 1896 році викували зі стальної рейки коваль Юзівського заводу Олексій Мерцалов і його помічник-молотобоєць Ф. Шпарін, оригінал якого зберігається в музеї Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі (Росія). Встановлено 2001 року. Міститься на території виставково-торговельних площ, орендовних незалежним продюсерським центром Бойко[16], через що доступ до огляду скульптури є обмеженим[17].  
Пам'яті жертв голодоморів в Україні, меморіал На печерському пагорбі по Лаврській вулиці на території парку Вічної Слави, неподалік Києво-Печерської Лаври. 50°26′17″ пн. ш. 30°33′14″ сх. д. / 50.438222° пн. ш. 30.554028° сх. д. / 50.438222; 30.554028 Меморіальний комплекс зводить КП «Дирекція реставраційно-відбудовних робіт». Автори проекту — скульптор Анатолій Гайдамака та архітектор Юрій Ковальов. Першу чергу меморіалу відкрито до 75-ї річниці Голодомору 1932—1933 років у листопаді 2008 року. Відкриття Меморіалу відбулось за участю Президента, прем'єр-міністра, міністрів, Київського міського голови, інших представників державної та місцевої влади, а також високоповажних гостей з сусідніх держав[18].  
Папі Карло Вул. Михайла Грушевського, біля Лялькового театру 50°27′07″ пн. ш. 30°31′48″ сх. д. / 50.45194° пн. ш. 30.530194° сх. д. / 50.45194; 30.530194  
Платонову Сергію Біля нижнього входу до Києво-Печерської лаври Пам'ятник українському меценатові встановлено у 2005 році  
Проценку Степанові, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Радянського Союзу Степанові Проценку встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Третю київську військово-інженерну школу командного складу — Проценко закінчив 1923 року  
Пушкіну Олександрові, погруддя Перед Національним транспортним університетом на розі вулиць Лаврської та Суворова 50°26′24″ пн. ш. 30°33′00″ сх. д. / 50.440194° пн. ш. 30.55000° сх. д. / 50.440194; 30.55000 Встановлено 26 травня 1899 року на честь 100-річчя від дня народження фундатора російської літератури О. С. Пушкіна коштом викладачів і вихованців Києво-Печерської гімназії. Автор — скульптор Р. Р. Бах[19].  
Робітникам українцю і росіянину, в композиції Арка Дружби народів Хрещатий парк 50°27′16″ пн. ш. 30°31′47″ сх. д. / 50.454528° пн. ш. 30.529889° сх. д. / 50.454528; 30.529889 Центральний монумент композиції арки Дружби народів, присвячений об'єднанню України з Росією (скульптор Олександр Скобликов, архітектори Ігор Іванов, Сергій Миргородський і Костянтин Сидоров). Виконаний з металу, граніту і бронзи і є двофігурною композицією (висота — 6,2 м) робітників — росіянина і українця, що спільно підняли стрічку з орденом «Дружби народів».  
Розкритим каштанам У Маріїнському парку Пам'ятник каштанам, що розкрились. Відкритий 6 жовтня 2009 року. Присвячений київським мамам і новонародженим дітям. Виконаний з бетону і пофарбований у мідний колір[20].  
Руставелі Шота У Парку Руставелі на розі вулиць Шота Руставелі та Саксаганського 50°26′08″ пн. ш. 30°31′07″ сх. д. / 50.435694° пн. ш. 30.518750° сх. д. / 50.435694; 30.518750 Урочисто відкрито 8 червня 2007 року за участю Президентів Грузії М. Саакашвілі та України В. Ющенка[21]. Пам'ятник і скульптурну групу, яку названо Парком Шота Руставелі — насправді скульптурний парк (дерев тільки 2) повністю виготовили грузинські майстри — автор проекту і скульптор Володимир Імерлішвілі, скульптор Паата Гігаурі, архітектор Давид Якобашвілі. Скульптурний комплекс і парк створено за ініціативи і сприяння М. Саакашвілі повністю на благодійні кошти. Скульптурний комплекс у символізмі з використанням традиційних грузинських мотивів був сприйнятий неоднозначно громадськістю[22], втім безумовно став справжнім «куточком Грузії» в київському середмісті.  
Слави, обеліск і меморіал На верхній придніпровській терасі в Алеї Слави на площі Слави 50°26′20″ пн. ш. 30°33′11″ сх. д. / 50.439111° пн. ш. 30.5531806° сх. д. / 50.439111; 30.5531806 Меморіал з пам'ятником (обеліском) Вічної Слави на могилі Невідомого солдата споруджено в 1957 році на місці Аносовського (Комендантського) скверу, закладеного 1895 року.  
Солов'яненку Анатолію Перед будинком № 18 по Інститутській вулиці. 50°26′47″ пн. ш. 30°31′57″ сх. д. / 50.44639° пн. ш. 30.53250° сх. д. / 50.44639; 30.53250 У будинку, перед яким встановлено пам'ятник, жив співак Анатолій Солов'яненко. Автори пам'ятника — скульптор Микола Рапай і архітектор В'ячеслав Дормідонтов. Пам'ятник було встановлено 26 вересня 2001 року.  
Співробітникам Олександрівської лікарні, полеглим у війні На території Олександрівської клінічної лікарні 50°26′20″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.439000° пн. ш. 30.527444° сх. д. / 50.439000; 30.527444  
Суворову Олександрові Перед Київським військовим ліцеєм імені Івана Богуна на бульварі Лесі Українки № 25. 50°25′23″ пн. ш. 30°32′40″ сх. д. / 50.42306° пн. ш. 30.54444° сх. д. / 50.42306; 30.54444 Пам'ятник було відкрито 15 вересня 1974 року перед тодішнім Суворівським військовим училищем. Автор пам'ятника — скульптор І. С. Зарічний.  
Стрільцю Пилипу, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Радянського Союзу Пилипу Стрільцю встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище імені М. І. Калініна — Стрілець закінчив 1941 року  
Учасникам Січневого збройного повстання 1918 року У Маріїнському парку 50°26′46″ пн. ш. 30°32′22″ сх. д. / 50.44611° пн. ш. 30.53944° сх. д. / 50.44611; 30.53944 Пам'ятник відкрито 21 грудня 1967 року. Автори — скульптори Василь Вінайкін і Володимир Климов, архітектор Василь Гнєздилов. Пам'ятник являє собою бронзову фігуру робітника (заввишки 4 м) на постаменті з чорного лабрадориту (заввишки 2,5 м).  
Франку Івану Поруч з будівлею Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка на площі Івана Франка 50°26′43″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.4454528° пн. ш. 30.5272639° сх. д. / 50.4454528; 30.5272639 Пам'ятник відкрито 28 серпня 1956 року. Автори пам'ятника — скульптори Оксана Супрун і Анатолій Білостоцький, архітектор М. К. Іванченко.  
Футболістам київського «Динамо» На території стадіону «Динамо», (вул. Михайла Грушевського, 3) 50°27′03″ пн. ш. 30°32′02″ сх. д. / 50.451056° пн. ш. 30.53389° сх. д. / 50.451056; 30.53389 На честь футболістів київського «Динамо» — учасників «Матчу смерті» у 1942 році. Гранітна стеля-горельєф, на якій висічено чотири постаті футболістів (Миколи Трусевича, Івана Кузьменка, Олексія Кліменка, Миколи Коротких); скульптор Іван Горовий, архітектори Вольдемар Богдановський, Ігор Масленков. Встановлено 1971 року[23]  
Хрест жертвам голодомору та політичних репресій в Україні На пагорбі перед Жовтневим палацом (вулиця Інститутська, 1) Хрест встановлено над Майданом Незалежності у розпал Помаранчевої революції. На ньому надпис «Хрест жертвам голодомору та політичних репресій в Україні. Від закарпатців з місця появи Божої Матері в урочищі Джублик». Хрест було знищено активістками руху FEMEN в серпні 2012[24]  
«Червона стрічка», меморіал На Лаврській вулиці, 23 50°26′00″ пн. ш. 30°33′21″ сх. д. / 50.43333° пн. ш. 30.55583° сх. д. / 50.43333; 30.55583 Розміщений в 2001 році на стіні Інституту епідеміології і інфекційних захворювань ім. Л. В. Громашевского спільними зусиллями UNAIDS в Україні, Посла Доброї Волі ООН з питань ВІЛ/СНІД Валіда Арфуша і скульптора Олега Пінчука. Монумент створювався з метою привернення уваги суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД і вираження солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Біля меморіалу бронзової «Червоної стрічки» завжди проходять значущі суспільні акції, покликані підтримати людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні.  
Чорноволу В'ячеславу На розі вулиці Грушевського і Музейного провулка, неподалік Національного художнього музею України 50°27′00″ пн. ш. 30°31′48″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.53000° сх. д. / 50.45000; 30.53000 Пам'ятник Герою України, державному і громадському діячу В'ячеславу Чорноволу було відкрито 23 серпня 2006 року (у переддень Дня незалежності України. Автори — скульптор Богдан Мазур та архітектор Юрій Мельничук.  
Шевченку Тарасу погруддя На території гімназії № 109, по вулиці Панаса Мирного, 24 50°26′02″ пн. ш. 30°32′20″ сх. д. / 50.434111° пн. ш. 30.53889° сх. д. / 50.434111; 30.53889 Погруддя українського поета та художника встановлено на кошти батьків учнів та викладачів гімназії у 1964 році з нагоди 150-річчя з дня народження Кобзаря  
Шолом-Алейхему У сквері біля будинку № 3 по Рогнідинській вулиці 50°26′22″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д. / 50.439667° пн. ш. 30.520028° сх. д. / 50.439667; 30.520028 Урочисто відкрито 21 грудня 1997 року на юульварі на Басейній вулиці біля Бесарабського ринку. Є першим за часом встановлення з пам'ятників Шолом-Алейхему в світі. Автори — скульптор Валерій Медведев і архітектор Юрій Лосицький. Появі пам'ятника активно сприяли Єврейська рада України та її голова Ілля Левітас, Київська міська держадміністрація з мером Києва Олександром Омельченком та багато інших державних, суспільних та культурних діячів[25]. Згодом, у 2001 році, під час реконструкції автомобільних проїздів в районі Бессарабки пам'ятник перенесли на сучасне місце розташування ближче до житлової і пішоходної частини — у новостворений сквер біля будинку № 3 по Рогнідинській вулиці[2]. У 2005 році пам'ятник реставрували[26].  
Яковченку Миколі У скверику перед будинком Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка на площі Івана Франка. 50°26′45″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.446028° пн. ш. 30.5272389° сх. д. / 50.446028; 30.5272389 Пам'ятник було створено в 2000 році до 100-річчя з дня народження Миколи Яковченка. Актор сидить на лавці, а біля його ніг розташувався його улюблений пес — такса Фан-Фан. Автори — скульптори Володимир Чепелик та Олексій Чепелик, архітектор Володимир Скульський. Пам'ятник, майже тотожний київському, є в рідному місті автора — Прилуках Чернігівської області[27].  
Якушеву Анатолію, погруддя На території ВІТІ НТУУ «КПІ» на вул. Старонаводницькій 50°25′47″ пн. ш. 30°32′37″ сх. д. / 50.429861° пн. ш. 30.543667° сх. д. / 50.429861; 30.543667 Пам'ятник Герою Радянського Союзу Анатолію Якушеву встановлений на території ВІТІ НТУУ «КПІ», попередник якого — Київське військове училище імені М. І. Калініна — Якушев закінчив 1937 року  
«1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини», пам'ятний знак Біля Аскольдової могили.  
На честь заснування міста Києва, пам'ятний знак у Наводницькому парку на набережній Дніпра. 50°25′44″ пн. ш. 30°34′08″ сх. д. / 50.4290917° пн. ш. 30.5689194° сх. д. / 50.4290917; 30.5689194 Пам'ятний знак споруджено в 1982 році на ознаменування 1 500-річчя міста Києва. Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва, — братів Кия, Щека та Хорива і їх сестри Либеді. Автори — скульптор Василь Бородай, архітектор Микола Фещенко.  
Пам'ятний знак на спомин про померлих від тифу пацієнтів Олександрівської лікарні у Києві на місці зруйнованого цвинтаря, пам'ятний знак на верхній частині Олександрівської клінічної лікарні з сторони вулиці Шовковичної (40-ві номери) Напис на камені українською мовою і латиною: «Пам'ять про померлих оберігає живих.»  
На честь легендарних засновників міста, скульптурна композиціяфонтан) На Майдані Незалежності, біля вулиці Інститутської. 50°26′59″ пн. ш. 30°31′30″ сх. д. / 50.44972° пн. ш. 30.52500° сх. д. / 50.44972; 30.52500 Відкрито 21 листопада 2001 року. Автори — скульптор Анатолій Кущ, архітектори Олександр Комаровський, Руслан Кухаренко, Олег Стукалов.  
На честь 2000-ліття від Різдва Христового, пам'ятний знак Біля Аскольдової могили. 50°26′33″ пн. ш. 30°33′09″ сх. д. / 50.44250° пн. ш. 30.55250° сх. д. / 50.44250; 30.55250  
На честь 60-ї річниці заснування ООН, пам'ятний камінь У Наводницькому парку 50°25′31″ пн. ш. 30°34′11″ сх. д. / 50.42528° пн. ш. 30.56972° сх. д. / 50.42528; 30.56972  

ПриміткиРедагувати

  1. Арсенальцям пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 46
  2. а б Монументи (збудовані після 1917 р.) // Визначні пам'ятки міста // Історія Києва на pupils.rl.kiev.ua. Архів оригіналу за 4 березень 2007. Процитовано 3 червень 2010. 
  3. У столиці з'явився пам'ятник «Вічний Київ» // повідомлення за 20 січня 2009 року на «Українська Правда» — Новини Києва
  4. Героям Великої Жовтневої соціалістичної революції пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 133—134
  5. «Франківці» відкрили пам'ятник Гнату Юрі, «оселивши» свого корифея у сквері поряд із Миколою Яковченком
  6. Черновецький відкрив пам'ятник Ґонґадзе // інф. за 23 грудня 2008 року на інформресурс gazeta.ua
  7. «Україна Молода» за 26 грудня 2008 року
  8. У Києві встановлять пам'ятник жертвам терактів 11 вересня 2001 року[недоступне посилання з липень 2019] // повідомлення на Офіційний сайт Київського національного університету культури і мистецтв Архівовано 29 березень 2010 у Wayback Machine.
  9. У Києві відкрили меморіал одному з Героїв Небесної Сотні білорусу Михайлу Жизневському, — відео
  10. Велика Наталія Військового хірурга увіковічили в гіпсі // «Газета по-киевски» № 154 (1554) за 20 серпня 2009 року, стор. 5
  11. УНІАН(рос.)
  12. У Києві відкрито пам'ятник Валерію Лобановському // повідомлення за 12 травня 2003 року на www.kyiv.osp-ua.info, Інформаційно-аналітичний сервіс столиці України
  13. Біля будівлі МВС в Києві відкрили пам'ятник Жеглову та Шарапову // інф. за 14 квітня 2009 року на ua.korrespondent.net
  14. У Києві встановили пам'ятник Пилипу Орлику. 2011-06-24. Процитовано 2011-06-27. 
  15. У Києві встановлять пам'ятник Пилипу Орлику, інф. за 23-06-2011 на Урядовому веб-порталі
  16. Офіційний сайт незалежного продюсерського центру Бойко
  17. крім загальної заборони фотографувати в ТЦ «Глобусі», за неможливістю зробити знімок стежать охоронці арт-центру Бойко
  18. У Києві відкрито Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні // повідомлення в газ. «Хрещатик» за 22-11-2008
  19. Пушкіна О. С. погруддя // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 504
  20. photo.unian.net
  21. Ющенко та Саакашвілі відкривають пам'ятник Шота Руставелі // повідомлення від 8 червня 2007 року УНІАНу
  22. Найнедолугіші пам'ятники Києва на nashkiev.ua (рос.). Архів оригіналу за 25 червень 2009. Процитовано 3 червень 2010. 
  23. Футболістам київського «Динамо» пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 658—659.
  24. FEMEN спиляли хреста за PUSSY RIOT та отримали кримінальну справу
  25. Шолом-Алейхему пам'ятник на wek.kiev.ua Електронна Ециклопедія «Київ»
  26. Тайна исчезновения памятника Шолом-Алейхему раскрыта! Подробности Архівовано 6 квітень 2009 у Wayback Machine. (рос.), інф. за 2 травня 2005 року на mignews.com.ua
  27. Про пам'ятники Миколі Яковченку на www.yakovchenko.com, сайт про М. Ф. Яковченка. Архів оригіналу за 4 вересень 2009. Процитовано 3 червень 2010.