Відкрити головне меню

Зміст

ВступРедагувати

Ніжин — місто України, яке багато в чому зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого.

За підрахунками фахівців, у місті є до 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність. На державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 — історії, 12 — монументального мистецтва.

На правому березі Остра (урочище «Городок») збереглися сліди курганних могильників і городища періоду Київської Русі.

У 2-й половині XVII ст. Ніжин, згідно зі статусом полкового міста, забудовували цегляними спорудами.

 
Старе місто

Земляні вали, що краями спиралися в береги Остра, ще наприкінці XVIII сторіччя стали затісними для зростаючого міста. Отож коли на початку XIX століття український поміщик князь О.Безбородько почав будувати Ніжинську гімназію вищих наук, місцем для останньої було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра. Річку в межах міста перетворили на канал (18091812), береги якого єднав дерев'яний міст, названий згодом Ліцейським.

Найдавнішими архітектурними пам'ятками є Миколаївський собор, Благовіщенський собор (17021716) та ансамбль грецьких храмів — Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. Ці храми, а також багато інших культових споруд входять до святинь Ніжинської єпархії та внесені до пам'яток архітектури, що перебувають під охороною держави.

Крім культових споруд, у місті збереглося чимало пам'яток часів розквіту торгівлі: мальовничі кам'яниці з кованими дверима й віконницями (більш ранні), крамниці з мезонінами й просторими торговельними залами (пізніші), криті масивні рундуки і класицистичні павільйони на широкій базарній площі, де й досі вирує у базарні дні ніжинський ринок.

У місті є краєзнавчий музей, картинна галерея, музей ім. М. В. Гоголя, єдиний в Україні комплекс поштової станції XVIII століття (в одному з колишніх флігелів розміщений Музей кінної пошти України), музей древньої і рідкісної книги, будівля аптеки ніжинського грека Михайла Лігди.

Графський парк, пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII століття, налічує близько 100 рідкісних порід дерев і кущів.

Ніжинська фортеця (1625 — 1797)Редагувати

Втрачена. Дивись Ніжинська фортеця.

Миколаївський собор (1658)Редагувати

Благовіщенський монастир (XVIII—XIX століття)Редагувати

 
Петро-Павлівська трапезна церква при Благовіщенському мнастирі

Благовіщенський собор (1702)Редагувати

Дивись Благовіщенський собор.

Петро-Павлівська трапезна церква (початок XIX століття)Редагувати

Інші назви: Храм великомученика Георгія Побідоносця

Церква при монастирі.

Грецька Михайлівська церква (1719)Редагувати

 
Грецька Михайлівська церква

Дивись Михайлівська церква.

Інші назви: Церква Архангела Михайла.

Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19.

Будувалася з 1719 по 1729. Архаїчна за типологією мурування пам'ятка. Тридільна й однобанна, з оригінальним вирішенням склепінь, з характерними, великого виносу карнизами й білими, майже позбавленими пишних оздоб, стінами церква нагадує архітектуру Балкан.

В стіни церкви вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. При церкві була бібліотека зі стародруками.

Дзвіниця Михайлівської церквиРедагувати

Зруйнована у 1951. Найвища споруда міста на той час.

Богоявленська церква (1721)Редагувати

Троїцька церква (1733)Редагувати

Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19.

Майже впритул до колишнього грецького монастиря, веде на її подвір'я мурована брама з навдивовиж гарними ґратчастими воротами й хвірткою. Перебудована з однобанного храму, церква наприкінці XIX ст. прибрала рис неокласицизму — з високою дзвіницею під шпилем, вишуканим оздобленням.

1888 — проводилися реставраційні роботи. Робота з реконструкції увічнена в ажурному написі, закомпонованому в грати огорожі: «При старости Буренко. 1888».


Церква Іоанна Богослова (1752)Редагувати

детальніше дивись Церква Іоана Богослова (Ніжин)

Адреса: м. Ніжин, Гоголя вул., 4.

Споруджена в XVIII ст. на колишній Московській вулиці на місці дерев'яної церкви. Центричний храм. Хрещата в плані, однобанна й компактна. Двоповерхова — на першому була тепла церква, на другому — холодна, досить рідкісна межа для української храмової архітектури.

За об'ємно-просторовим вирішенням вона належить до різновиду тетраконхових будівель. Гарні пропорції споруди підкреслено струнким, пірамідальним силуетом з видовженим світловим барабаном, стриманими оздобами в дусі пізнього українського бароко. Фахівці вбачають у цій пам'ятці риси творчості І.Г.Григоровича-Барського.

Церква святителя Василія Великого (1788)Редагувати

Спасо-Преображенська церква (1757)Редагувати

 
Спаська церква

Інші назви: Спаська церква, Преображенська церква, Свято-Преображенська.

Адреса: м. Ніжин, Московська вул., 14.

сайт http://sphram.ho.ua/

Побудована у стилі бароко на території передмістя Нове Місто. Кам'яна, чотиристовпна, одноапсидна. У плані утворює квадрат із закругленими кутами і гранованими притворами з Півночі і Півдня. Рідкісний приклад з'єднання хрестового об'єму і традиційного для дерев'яної храмової архітектури західних областей тріверхового завершення — розміщення куполів по осі «схід-захід».

1857 — із заходу була прибудована тепла церква, яка, як і трьохярусна дзвіниця, не збереглися.

17 травня 1861 — на подвір'ї Спасо-Преображенської церкви, де зупинялася похоронна процесія під час перевозу тіла Т. Г. Шевченка в Україну відбулася панахида.

Під час Другої світової війни в церкві розміщувався збройовий склад гітлерівських військ. При відступі німці безуспішно намагалися підірвати храм.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1757)Редагувати

Інші назви: Покровська церква.

Адреса: м. Ніжин, вул. Покровська, 23.

Сайт: http://pokrova.nezhin.org/

Будувалася з 1757 по 1765.

Зовні збереглася майже в первісному вигляді, з рисами чистої конструкції, без зайвих прикрас. Будівля тетраконхового типу. Впритул до західного фасаду на початку XIX століття прибудовано двох'ярусну дзвіницю в стилі ампір, її оздоблено 4-колонними портиками й трикутними фронтонами з чітким ритмом зубчиків.


Введенський жіночий монастир (XVIII—XIX ст.)Редагувати

Адреса: м. Ніжин, Овдіївська вул., 46.
Типовий для монастирів строгий стиль, позбавлений яких-небудь прикрас. Тут знаходилися готель і школи живопису, різьблення по дереву і художньої вишивки.

Введенський собор (1775)Редагувати

Собор однойменного жіночого монастиря. Побудований у 1775 році на місці згорілого дерев'яного монастиря. Тут відсутній нижній ярус — підкліть, але на прямокутних раменах є півкруглі абсиди, криті конхами. Так само, як і в Іоанно-Богословській церкві, в цеглі виконано тонко профільовані й оштукатурені тяги й наличники. Лише барабан не круглий, а восьмериком.

Дзвіниця введенського жіночого монастиря (1814)Редагувати

Цегляна, триярусна.

Корпус келій введенського жіночого монастиря (середина XIX ст.)Редагувати

Воздвиженська церква (1775)Редагувати

Дивись Воздвиженська церква.

 
Будинок першої приватної аптеки на Лівобережній Україні (1740 р.) (Аптека Михайла Лігди)

Аптека «Полковник Михайло Лігда» (1777)Редагувати

Одна із перших на Лівобережній Україні аптека. Заснована 1777 року відставним лікарем Ізюмського гусарського полку ніжинським греком Михайлом Лігдою. На базі цієї аптеки діючий музей-аптека.

Грецька церква Всіх Святих (1782)Редагувати

Інші назви: Всіхсвятська церква.

Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 19.

Побудована на місці дерев'яного грецького храму первісно за такою ж схемою, що й Михайлівська, але більша за розмірами і оздоблена наприкінці 19 століття гарними класичними портиками доричного ордера. Спаровані колони несуть антаблемент з трикутним фронтоном, кути центрального об'єму оздоблено тричвертними колонами. Високий, прикрашений ордерною системою барабан з видовженими вікнами надає інтер'єру відчуття простору й урочистості, посилене спокійним, рівним освітленням. Має склепінчасті підвали, що використовувалися під склади.

Миколаївська церква (XVIII ст.)Редагувати

Дивись Собор святого Миколая Чудотворця

Зального типу. Великі, обрамовані віконницями, вікна.

Грецька школа (XVIII ст.)Редагувати

В ті часи цей навчальний заклад виховував не тільки виходців з Греції. В ньому навчались відомі український і російський історик М. М. Бантиш-Каменського (17371814), український письменник, церковний і культурний діяч Г.Кониського.

У бібліотеці школи були венеціанські видання 1504 року риторичних творів Демосфена, видання XVI століття творів Платона, Гомера, Софокла.

Будинок грецького маґістрату (1785)Редагувати

Адреса: м. Ніжин, Гребінки вул., 21.
Двоповерхова міщанська кам'яниця з залишками кованих гаків і грат у вікнах. Віконниці 1-го і 2-го поверхів перейняті з грецької архітектури.

Вознесенська церква (1805)Редагувати

м. Ніжин, вул. Овідївська, 117.

Будинок Ніжинської гімназії вищих наук (1805)Редагувати

 
Будинок Ніжинської гімназії вищих наук

Дивись Ніжинська гімназія вищих наук.

Олександрівське грецьке училище (1817)Редагувати

Має глибокі підвали-склади.

Церква Костянтина та Олени (1819)Редагувати

Церква на Троїцькому кладовищі.

Дивись Церква Костянтина та Олени.

Будинок електростанції (1914)Редагувати

 
Електростанція

Будувалася з 1914 по 1916.

Пам'ятка архітектури початку XX століття.

Автор споруди, відомий художник і архітектор О. Г. Сластіон надав фасадам характерних рис української народної архітектури: вежа з заломами й широко звисаючим дахом, полив'яні керамічні вставки в дусі народної орнаментики тощо.