Пал Кініжі

угорський легендарний полководець

Пал Кініжі (угор. Kinizsi Pál, 14461494) — угорський легендарний полководець-простолюдин[2] XV століття, командувач Чорною Армією короля Матяша, ішпан Темешський і генерал-капітан Нижньої Угорщини, переможець турок у битві прі Хлібовому полі (угор. Kenyérmező) у 1479 році.

Пал Кініжі
угор. Kinizsi Pál
Народився1432
Саткінез, Тіміш
Помер24 листопада 1494(1494-11-24)
Смедерево, Сербія
Країна Угорщина
Діяльністьвійськовослужбовець, воєначальник, політик
УчасникБогемська війнаd, Османо-угорські війниd і Битва на Хлібовому полі
ПосадаJudge royald[1]
Військове званнягенерал-капітан
Конфесіяправослав'я
У шлюбі зBenignad

Біографія

ред.

Кініжі, згідно легенді, працював мельником[3][4]. Одного разу неподалік полював король Матяш, який попросив води на млині, і Кініжі, котрий славился своєю силою, виніс йому кубок з водою на мельничном жорні. Король зразу зарахував хлопця у свою знамениту «чорну» армію. Невдовзі Кініжі, завдяки своєму таланту, став легендарним полководцем. Він помер у бою, прі штурмі фортеці Смедерево (угор. Szendrő) у Сербії. Похований у різьбленому саркофагу в замковій каплиці села Надьважонь (угор. Nagyvázsony). Замок, як одна з найміцніших фортець регіону Баконьских гір у першій половині XV століття, збудована сім'єю Вежені. Після смерті останнього з роду Вежені, у 1472 році фортеця перейшла у володіння воєначальника Пала Кініжі, як дарунок від короля. Полководець значно розширив її.

Палу Кініжі присвячена книга Шандора Татаї «Витязь із двома мечами»[5].

Вшанування пам'яті

ред.

1910 року футбольний клуб з Тімішоари отримав назву «Кініжі». Після того, як місто перейшло до Румунії, був перейменований на румунський манер — «Кінезул» і існував до 1940 року.

У 1951—1956 роках будапештський футбольний клуб «Ференцварош» носив назву «Кініжі».

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. C. Tóth Norbert, Richárd H., Tibor N. et al. Magyarország világi archontológiája 1301-1457MTA Történettudományi Intézete, 2017. — Т. I.. — С. 90.
  2. Peter F. Sugar; Péter Hanák; Tibor Frank (1994). A History of Hungary. Indiana University Press. с. 72–. ISBN 0-253-20867-X.
  3. Charles Hebbert; Norm Longley; Dan Richardson (2002). Hungary. Rough Guides. с. 284–. ISBN 978-1-85828-917-5.
  4. Franz Babinger (1992). Mehmed the Conqueror and His Time. Princeton University Press. с. 374–. ISBN 0-691-01078-1.
  5. Шандор Татаи «Витязь с двумя мечами». Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2016.

Джерела

ред.