Палієнко Микола Олександрович
| Палієнко Микола Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
3 жовтня 1944 Семенівка, Миколаївська область | |||
| Помер |
16 лютого 2022 (77 років) Одеса, Україна | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова | |||
| Нагороди |
Лауреат літературної премії імені Павла Тичини за 2007 рік Перше місце в конкурсі «Українська мова- державна мова» Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Макара Посмітного. | |||
|
| ||||
Палієнко Микола Олександрович (3 жовтня 1944 року, Семенівка, Миколаївська область — 16 лютого 2022, Одеса) — український поет. Заслужений працівник культури України.
Біографічні відомості ред.
Палієнко Микола Олександрович народився 3 жовтня, 1944 року в селі Семенівка. Тут він здобув середню освіту.
Він закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені Іллі Ілліча Мечникова, згодом й літературні курси при літературному інституті імені Максима Горького у Москві. По закінченню літературних курсів поет видав низку поетичних книжок: «Зелені космодроми», «Тяжіння поля», «Лукашева сопілка», «Заповідаю долю», «Щедриця». Микола Палієнко працював у редакціях газет та кореспондентом Одеського обласного радіо. Був заступником голови правління Одеської організації Національної Спілки Письменників України. Він є головою обласного літературного об'єднання, літературним консультантом.
Помер 16 лютого 2022 року[1].
Літературна діяльність ред.
Микола Палієнко[2]
Основними темами у творчості Миколи Палієнка є чарівність рідної землі, її природа, героїчне минуле (його піднесення та возвеличення), сучасне українського народу . Всі його вірші є цікавим та новим відкриттям в уяві читача. Микола Олександрович також у віршах висвітлює й сьогодення рідної мови, чорнобильське відлуння.
Твори поета ред.
Вірші:
- «Біля Софії»;
- «Лірика»;
- «Пейзажі»;
- «Дике поле»;
- «Серпень»;
- «Ріки»;
- «Заповідь»;
- «Домівка»;
- «Калинові Моринці»;
- «Де цвіло»;
- «Грона»;
- «Прощшиє літо електричка».
- «Балада про рідну мову»
Книжки:
- «Лукашєва сопілка»;
- «Щедриця»;
- «Тяжіння поля»;
- «Заповідаю долю»;
- «Зелені космодроми».
Нагороди ред.
- Лауреат літературної премії імені Павла Тичини за 2007 рік, звання присуджено рішенням авторитетного журі Національної Спілки Письменників за книжку вибраних віршів «Щоб Україна пам'ятала волю»(М. Палієнко є третім нашим поетом — земляком, який удостоєний премії П. Тичини, після О. Резніченка і В. Бойченка)
- У конкурсі, який проводили Національна Спілка Письменників України і товариство «Просвіта» "Українська мова — мова державна ", Миколі Палієнко присуджено перше місце за «Баладу про рідну мову».
- Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Макара Посмітного.
Примітки ред.
- ↑ https://litgazeta.com.ua/news/pomer-vidomyj-ukrainskyj-poet-mykola-paliienko/
- ↑ «Наш земляк про Кобзаря» // Нове життя- 2004 рік – 6 березня.
Література ред.
- Поет — земляк — лауреат премії імені Павла Тичини // Рідне прибужжя — 2007 — 15 лютого, с. 6
- Вогневіють вулиці осінні // Одесский дачник — 2000- № 27 (ноябрь)с. 7
- Вірші нашого земляка, Миколи Палієнка // Нове життя — 1997 рік — 23 жовтня
- Палієнко Микола «Із Чигиринського циклу»(Вірші) // Нове життя — 1996 рік — 31 січня
- Палієнко Микола «Дядько Федір»;«Дощик золотить» (Вірші) // Нове життя — 2001 — 7 серпня
- Палієнко Микола «Ріки»;«Заповідь»;«Дике поле»;«Серпень»;«Домівка» // Нове життя — 2004 рік 17 липня
- «Наш земляк про Кобзаря» // Нове життя- 2004 рік — 6 березня.