Відкрити головне меню

Палеоазійські мови — мовна сім'я, що об'єднує чукотсько-камчатські, ескімосько-алеутські, єнісейські та юкагіро-чуванські мови, територія поширення яких північно-східний Сибір та Далекий Схід Росії.

Палеоазійські мови
Географічне поширення палеоазійських мов
Географічне поширення палеоазійських мов
Поширена в Росія, Канада, Данія, США
Регіон Азія, Північна Америка
Носії 140 тис.
Офіційний статус
Коди мови

Структура мовної сім'їРедагувати

Загальна кількість носіїв цих мов становить 140 тис. Між мовами сім'ї генетичний зв'язок відсутній, тому кожна група становить окрему систему.

Чукотсько-камчатська групаРедагувати

До цієї групи належать чукотська, коряцька, алюторська, керецька та ітельменська мови. Кількість мовців — 16,5 тис. осіб. Поширені на Чукотці й Камчатці.

Ескімосько-Алеутська групаРедагувати

До неї належать ескімоська й алеутська мови, поширені на Чукотському півострові, в північних районах Канади та Ґренландії, а також на Алеутських островах. Користуються ними майже 112 тис. осіб.

За даними археології й етнолінгвістики, заселення ескімосами-алеутами району Берингової протоки, а згодом районів Північної Америки відбувалося з північного сходу Азії декілька тисячоліть тому.

Єнісейська групаРедагувати

До неї належать кетська і симська мови. Локалізовані в Сибіру вздовж Єнісею. Кетською мовою в 1979 р. Розмовляло 684 особи, а симською — декілька осіб.

Юкагіро-чуванська групаРедагувати

До неї належать зниклі мови, якими розмовляли племена, що займали територію Північно-Східної Азіїї і в XVIII ст. були асимільовані росіянами та чукчами. Єдиною живою мовою цієї гілки є юкагірська, яка поширена в басейні річок Колима та Алазея. Розмовляють нею близько 250 осіб.

Гіляцька групаРедагувати

Становить окрему групу палеоазійських мов, і представлена тільки нівхською мовою. Локалізована на острові Сахалін і в пониззі річки Амур. Розмовляють нею більше тисячі осіб. Писемність створена в 1932 р. на основі латинської графіки, а в 1953 р. переведена на кирилицю.

ЛітератураРедагувати

  • Вернер Г. К. Палеоазиатские языки // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990.

ДжерелаРедагувати