Відкрити головне меню

Палац Манук-бея — будинок, побудований в 1817 році архітектором Бернардацці на замовлення Манук-бея Мірзояна — вірменина за походженням, турецького дипломата і російського розвідника за сумісництвом. Проте пожити в розкоші палацу Манук-бей не встиг, тому що загинув 20 липня 1817 року.

Палац Манук-Бея
AIRM - Doors Open Day @ mansion of Manuc Bei - dec 2015 - 06.jpg
46°49′46″ пн. ш. 28°35′28″ сх. д. / 46.829581722° пн. ш. 28.591209417° сх. д. / 46.829581722; 28.591209417Координати: 46°49′46″ пн. ш. 28°35′28″ сх. д. / 46.829581722° пн. ш. 28.591209417° сх. д. / 46.829581722; 28.591209417
Країна Молдова
Місто Гинчешти
Будівництво ???—1817 роки

Палац Манук-Бея. Карта розташування: Молдова
Палац Манук-Бея
Палац Манук-Бея
Палац Манук-Бея (Молдова)
Палац Манук-Бея у Вікісховищі?

Зміст

ОписРедагувати

Ця споруда з'явилася в місті Хинчешти в центральній частині Молдови. Вона входить до складу Садиби Манук-Бея, яка, крім Палацу Манук-Бея, складається також і з Мисливського замку, Бібліотеки та житла для слуг. Палац знаходиться в південній частині міста і розташований на північному схилі пагорба, на околиці парку. Від головного входу біля підніжжя пагорба до палацу крізь парк веде алея. Через нахили рельєфу, з вершини пагорба видно тільки два поверхи, а з підніжжя — три. Палац виконаний в дусі французького класицизму, з широкими прорізами вікон і лоджій. На терасі в товщі стін були видовбані ніші, прикрашені красивими фресками, куди поміщалися статуї. Садиба була оточена фортечними мурами.[1].

Стелі палацу розписував інший відомий вірменин — Іван Айвазовський, однак на даний момент від розпису не залишилося і сліду.

Палац має велике історичне значення та був включений в список національних надбань Молдови. В даний момент стан будівлі задовільний. Остання реставрація мала місце в 70-80-х роках XX століття.

ІсторіяРедагувати

За часів спадкоємців Манук-бея садиба вражала розкішшю. Там били фонтани і був невеликий ставок, який вже зник. Усі будівлі садиби з'єднувалися з палацом скляними галереями.

Після закінчення Другої світової війни війни палац був в терміновому порядку реконструйований і пристосований під технікум[2], а в кінці 50-х років XX століття за наказом начальства були зруйновані мури.

Після землетрусу 1986 року будинок визнали аварійним, технікуму в 1991 році надали нове приміщення неподалік від старого палацу. В 1993 році палацу надали статус архітектурної пам'ятки, проте ніяких реконструкції з тих пір не було вироблено.

Підземні ходиРедагувати

Ходять чутки, що під галереями були підземні ходи.

Про підземні ходи від флігелів до палацу точно невідомо, але два великих підземних ходи, за словами Валеріу Власа, дійсно є. Один — коротший, закінчується у великого ставка, трохи нижче садиби. Невідомо, чи був цей ставок за часів Манук-бея, але підземний хід виходить прямо до нього. Інший підземний хід тягнеться через усе місто, і проходить під Будинком культури. Відновити повністю підземні галереї навряд чи вдасться. Вони припали до вподоби жителям міста Хинчести. Багато спеціально докопувалися до Манук-беєвських підземель, щоб побудувати тут льохи, але все-таки невеликі відрізки підземних ходів відновлять для екскурсантів.

РеконструкціяРедагувати

Палац, який здалека виглядав велично, поблизу справляв гнітюче враження. Штукатурка обсипалася, в деяких місцях були наскрізні тріщини — від фундаменту до карнизу.

Звернувши увагу на інтерес до архітектурної спадщини Манук-бея в сусідній Румунії, уряд Молдови видав постанову № 1131, за якою колишній палац передається з балансу будівельного технікуму на баланс місцевої примарії. Більш того, в ньому і на прилеглій території — всього 3,21 гектара — буде створено музейний комплекс «Садиба Манук-бея».

ПроблемиРедагувати

Про реставрацію садиби Манук Бея заговорили в 2006 році і терміново стали збирати кошти. Потім прем'єр Молдови Тарлєв звернувся до вірменської громади за фінансовим сприянням. Коштів, які мають в Мінкультури, вистачає тільки на проектування.

13 грудня 2015 відбулося офіційне відкриття відреставрованої садиби Манук-Бея в Гинчештах[3]

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • G. Bezviconi, Manuc-bei // Din trecutul nostru
  • А. Тораманян, Из истории строительной деятельности армян в Молдавии. «Внешторгиздат», Москва, 1991, стр. 137
  • Revistă de etnologie, Nr.1

ПосиланняРедагувати