Відкрити головне меню
Акрополь в Тенам-Пуенте

Палацовий комплекс майя — місця перебування майяського володаря (ахава) його двору. Був доволі значним архітектурним ансамблем, що зайняв територію в адміністративно-ритуальному центрі столиці держав майя. Також його часто називають «акрополем» за аналогом давньогрецького акрополя.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Стосовно часу появи палацових комплексів в архітектурі майя існують розбіжності. В останні роки в історіографії висувалися припущення про можливі докласичне джерело палацових комплексів деяких класичних міст. Виявлено археологічні знахідки, що дозволяють хронологічно пов'язати з процесом формування палацової архітектури в монументальними центрами майяських протоміст, які перетворюються в ранні міста (кінець докласичного періоду). При цьому основним аргументом в дискусії вважається докласичний палацовий комплекс в Сан-Бартоло. Також одним з давніших комплексів є великий палац в Ель-Мірадорі.

Разом з тим розвиток палацової архітектури починається на початку класичного періоду. Саме в цей час відбувається піднесення в розбудові царських палаців. Найвидатніші палацові комплекси майя збудовано наприкінці класичного періоду.

ОписРедагувати

Загалом у місті був один акрополь. Проте у великих містах, що були потужним центром держав-гегемонів (своєрідних імперій майя) існувало декілька таких палацових комплексів, які були спорудженні протягом декільком століть.

Це багатокімнатні комплекси, що розташовувалися в центрі міста і служили місцем проживання ахава, його родини, членів правлячої династії. Деякі палаци за своєю внутрішньою організацією були досить прості і не дуже відрізнялися від житлових груп неправлячої знаті. Інші, навпаки, були величезними і величними, складалися з десятків кімнат, галерей, сходів, різнорівневих двориків і терас. Так, Південний акрополь Накуму, будучи головним палацом міста, в IX ст. на тлі масового припливу населення з сусідніх районів Петена досяг таких величезних розмірів, що був здатний вмістити до 700 осіб.

Палаци здебільшого були не лише місцем проживання правлячої еліти і її двору. Так, в деяких особливих палацах (в Копані) — попол'нах — «будинках для перемовин» — ахав міг приймати провінційних володарів і правителів сусідніх царств. Такі комплекси характеризуються наявністю просторих приміщень з полегшеним доступом, широкими терасами і майданчиком для церемоніальних танців. В акрополі існували так званні «тронні зали», де сидів на циновці ягуара ахав, приймаючи військовиків та влаштовуючи бенкети й свята.

У класичний період палацові комплекси, крім царських резиденцій, були також місцем зосередження адміністративних, правових, військових і культових функцій. Дослідники розглядають їх як концентроване відображення майяської державності.

ТипиРедагувати

Усі відомі на теперішній час палацові ансамблі поділяють на чотири категорії (за класифікацією Д. Джойс-Кристі). Головною відмінністю є наявність внутрішніх просторів — «патіо» (двориків), які є однією з найбільш характерних рис житлової архітектури майя.

Палацовий тип I являє собою довгі рядки житлових приміщень, споруджених на єдиній високій платформі-подіумі, що змикаються навколо одного або декількох внутрішніх двориків. Витягнулися по всіх чотирьох бокам комплексу житлові рядки зазвичай мають два поверхи і дві паралельні галереї кімнат, одна з яких звернена всередину, а інша — зовні. Багато приміщень були «мебльовані» кам'яними лавами різного розміру і функцій — слугували ліжками, обіднім столом, робочим простором. Фасади будинків, нерідко скульптурно декоровані, були орієнтовані на внутрішні дворики. Найбільш яскравими прикладами «палацового типу I» вважають Палац в Паленке, Центральний акрополь в Тікалі, палаци в Копані.

Палацовий тип II характеризується відсутністю внутрішніх двориків при наявності декількох ярусів платформ, по периметру оточених одним рядком кімнат. При цьому загальна кількість кімнат може досягати 94 («Великий палац» в Саїлі). На верхні яруси ведуть широкі сходи, кожна з яких йде від основи палацу до одного з поверхів. Водночас тут виявлено значне число елітних житлових груп, організованих по «палацовому типу I». Набув широкого поширення на території пізньокласичного Юкатануластивий — властивий для Саїля, Ушмаля, Каба.

Палацовий тип III характеризується колонадами, довгими галереями і поглибленими майданчиками двориків, але він має багато виразних рис архітектурного впливу з центральної Мексики. Представлено комплексами Чичен-Іци, зокрема, групою «Меркадо».

Палацовий тип IV («Представницький палац») схожий на тип I. Як окремий тип виокремлено завдяки наявності особливої палацової зони, яка виконувала особливі «представницькі» функції. Представлено будівлями N5-3 в Дос-Пілас, В32 і В33 в Тамаріндіто, М7-35 в Агуатеці, 10L-18 у Копані.

Існує чимало прикладів палацових груп, що мають риси різних типів. Прикладом служить Центральний акрополь Наранхо — його східний дворик являє собою взірець палацового типу I, в той час як головна споруда комплексу піраміда В-15 або «Палац п'яти поверхів» з п'ятьма ярусами, що тягнуться по периметру житлових приміщень і широкими сходами, які порівнюють з юкатанськими палацами.

ДжерелаРедагувати

  • Valdes J. Arquitectura y escultura en la plaza sur del Grupo H, Uaxactun // Tikal y Uaxactun en el Preclasico (ed. por J. Laporte, J. Valdes). Mexico: Universidad Autonoma de Mexico, 1993. Pp.96-122.
  • Zralka J., Koszkul W. New Discoveries about the Ancient Maya. Excavations at Nakum, Guatemala // Expedition, 2010. Vol. 52 (2). P.21-32.
  • Christie J. Maya Palaces And Elite Residences: An Interdisciplinary Approach. Austin: University of Texas, 2003. 340 p.