Павлівська вулиця (Київ)

вулиця в Шевченківському районі Києва

Па́влівська ву́лиця[1] — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Солдатська слобідка. Пролягає від Гоголівської вулиці до вулиці Володимира Винниченка до вулиці Чорновола.

Павлівська вулиця
Київ
Улица Павловская.jpg
Місцевість Солдатська слобідка
Район Шевченківський
Колишні назви
Павлівський провулок, вулиця Академіка Павлова
Загальні відомості
Протяжність 710 м
Координати початку 50°27′11″ пн. ш. 30°29′36″ сх. д. / 50.453250° пн. ш. 30.493389° сх. д. / 50.453250; 30.493389Координати: 50°27′11″ пн. ш. 30°29′36″ сх. д. / 50.453250° пн. ш. 30.493389° сх. д. / 50.453250; 30.493389
Координати кінця 50°27′05″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.451528° пн. ш. 30.483778° сх. д. / 50.451528; 30.483778
Поштові індекси 01135, 01054
Транспорт
Найближчі станції метро Kyiv Metro Line 3.svg «Лук'янівська»,
Kyiv Metro Line 1.svg «Вокзальна»
Автобуси А 119 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Трамваї Т 15, 18 (Дмитрівською вулицею)
Тролейбуси Тр 19, 19Д, 33 (Вулицею Чорновола)
Маршрутні таксі

Мт 464, 496, 499, 500, 558 (Вулицею Чорновола)

Приміський 302, 820 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11233
У проєкті OpenStreetMap r414817
Мапа
CMNS: Павлівська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Тургенєвська, Дмитрівська і Золотоустівська.

ІсторіяРедагувати

Вулиця запроектована у 30-ті роки XIX століття (одна з перших згадок — 1838 року) на Солдатській слобідці. Реально прокладена у 1850-х роках. Простягалася до Золотоустівської вулиці. У 70-х роках XIX століття продовжена до сучасних розмірів. У 1883 році згадується також як Павлівський провулок. У 1900-х роках було побудоване продовження Павлівської вулиці між Гоголівською та Обсерваторною вулицями — Новопавлівська вулиця (тепер — вулиця Володимира Винниченка).

У 1939 році вулицю було об'єднано з Новопавлівською вулицею під назвою вулиця Академіка Павлова[2], на честь вченого Івана Павлова. Історичну назву вулиці відновлено 1944 року[3].

ЗабудоваРедагувати

За міським розкладом Павлівська вулиця належала до 4-го розряду, 1914 року переведена одразу до 1-го розряду. Забудова переважно складалася з малоповерхових обивательських споруд і окремих промислових підприємств (ковбасна фабрика Бульйона, асфальтовий завод Суського). Значна частина забудови XIX — початку XX століть ще збереглася.

Історичну цінність має будинок № 9. Споруджений у 90-х роках XIX століття, він належав особистому почесному громадянинові Василю Яковичу Удовенку. Одноповерхова з підвалом кам'яниця являє собою характерний тип київських особняків кінця XIX століття. У 1943 році, після визволення Києва від німецьких військ, в особняку оселився член Військової ради 1-го Українського фронту Микита Хрущов. Наприкінці 1943 року якось вночі на район було скинуто дві пари бомб, які пошкодили кілька сусідніх будинків. Того ж дня Микита Хрущов виїхав з будинку № 9 та оселився у садибі на вулиці Герцена, 14.

Архітектурну цінність мають прибутковий будинок № 10 та будинок № 13/48, зведений у 1930 році у стилі конструктивізм.

Видатні люди, пов'язані з Павлівською вулицеюРедагувати

У будинку № 9 у 1943 році мешкав Микита Хрущов. У будинку № 8 проживав художник-графік Володимир Юнг, а у будинку № 10 — графік, професор Художнього інституту Іларіон Плещинський (18921961).

ПриміткиРедагувати

  1. У довідниках «Вулиці Києва», виданих у 1958, 1975 та 1979 роках — Павловська вулиця.
  2. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
  3. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.

ДжерелаРедагувати