Відкрити головне меню


Павло Сапіга (біл. Павел Сапега, пол. Paweł Sapieha; д/н — 1580) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитій. Перший каштелян київський.

Павло Сапіга
Павло Сапіга
POL COA Lis.svg

каштелян київський
Час на посаді:
1566 — 1580
Попередникзасновано
НаступникМихайло Вишневецький

Народивсяневідомо
Помер1580
БатькоІван Сапіга
МатиГаннан Сангушко
ДружинаГанна Ходкевич
Діти2 сина і 3 доньок
Релігіяправослав'я

ЖиттєписРедагувати

Походив з білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Син Івана Богдановича Сапіги, воєводи вітебського, і Ганни Сангушко. Про молоді рокинічого невідомо.

1560 року отрмиав Любецьке староство. Натомість Сапіга повинен був організувати захист прикордоння від татар і московитів. 1566 року призначається каштеляном Києва (ставши першим на цій посаді).

Бувпротивником Люблінської унії 1569 року, внаслідок чого утворилося Річ Посполита. Втім намагався повернути втрачені землі на користь Королівства Польського. 1572 року як сенатор Речі Посполитої вів перемовини з французькими послами з приводу повернення до складу Великого князівства Литовського Брацлавського, Київського і Волинського воєводств у разі обрання на трон Речі Посполитої Генріха Валуа. 1573 року підтримав останнього на елекційному сеймі.

Післі втечі короля Генріха з Речі Посполитої разом з брацлавським воєводою Андрієм Вишневецьким та Стефаном Збаразьким відтягував момент формального початку безкоролівя, а потім підтримував кандидатуру Ернеста Габсбурга. Лише в липні 1576 року під час Книшинського зїзду перейшов на бік Стефана Баторія.

Брав участь у заключному етапі Лівонської війни. Помер у 1580 році.

РодинаРедагувати

Дружина — Ганна, донька Григорія Ходкевича, великого гетьмана литовського

Діти:

  • Ян Петро (1569—1611), ротмістр королівський
  • Павло
  • Софія
  • Елизавета
  • Ганна

ДжерелаРедагувати

  • Henryk Litwin, Napływ szlachty polskiej na Ukrainę 1569—1648, Warszawa 2000, s. 204.
  • Sapieha E., Saeed-Kałamajska M. Dom Sapieżyński. cz. 2. — Warszawa: Wydawn. Nauk. PWN, 2008. S. 26.