Павло Русин із Кросна
Павло́ Ру́син (лат. Paulus Ruthenus Crosnensis, бл. 1470, Кросно, сучасна Польща — листопад 1517, Старий Сонч[4] 1517, Сянік чи Новий Сонч) — український й польський поет і мислитель доби Відродження.
| Павло Русин із Кросна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Ruthenus[1] | |||
| Народився |
1474 Коросно, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща | |||
| Помер |
1517[2] Старий Сонч, Новосандецький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща[3] | |||
| Країна |
 Корона Королівства Польського | |||
| Діяльність | поет, філолог, перекладач | |||
| Alma mater | Грайфсвальдський університет | |||
| Заклад | Ягеллонський університет | |||
| Мова творів | польська | |||
|
| ||||
 Павло Русин із Кросна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
.jpg)
Народився, правдоподібно, в одному з лемківських[5] сіл поблизу Коросна. Ґрунтуючись на тому, що він писав латинською мовою, польські дослідники трактують його як польського літературного та культурного діяча.
Біографія ред.
Павло Русин народився в м. Кросні (тепер Польща), на території, заселеній українцями-лемками. За даними польської дослідниці Марії Цитовської, народився в сім'ї бурмістра Кросна (з 1480) Яна Проклера — німецького походження, власника 2-х будинків, саду. Документи свідчать про те, що мав сестер Софію, Барбару, мачуху Катажину[6].
Навчався спочатку в парафіяльній школі Кросна, потім у Краківській академії (університеті) з 1491-го[7]). Продовжив студії у Грайфсвальдському університеті (Німеччина), де познайомився з професором права, гуманістом, поетом Петром з Равенни. Тут отримав звання бакалавра 29 січня 1500[6] (чи магістра) і залишився викладачем. За даними Марії Цитовської, після отримання ступеня бакалавра поновив студії в Кракові, вивчав твори античних авторів, зокрема, Вергілія, Овідія, Горація, Стація, Лукана, Теренція, Цицерона. Одним з його вчителів був добрий знавець латини Павел із Заклічева. Краківський університет закінчив 1506 зі ступенем магістра вільних мистецтв.
Викладати почав під час літнього півріччя 1507 року як доцент «extraneus», з 1508 — як «колега молодший». Десь тоді написав близько 200 віршів, зокрема, елегії, присвячені професору Академії та королівському лікарю Войцеху з Шамотул через його смерть. В літньому півріччі 1508 року мав почати викладати творчість Персія, але через епідемію після 21 липня 1508 покинув Краків, виїхав до Угорщини, де міг розраховувати на допомогу учня та приятеля — Себастіана Маг'юса.
Спочатку перебував у Варадині на дворі майбутнього оломоуцького єпископа Римо-католицької церкви Станіслава Турзона — сина бурмістра Йоганна Турзона. У Варадині склав похвальну елегію каштеляну Буди Іштвану Баторію. Звідси переїхав до Виноградова (пол. Nagyszöllos) на двір підкоморія Ґабора Перені, звідки здійснив подорож до Відня, де перебував в січні-червні 1509, навів контакти з видавцями. З 1511 року поновив викладання у Краківському університеті. 1513 року був прийнятий до адміністраціїзакладом. 1514 року отримав коротку відпустку для відвідання Угорщини, зокрема, «патрона» Ґабора Переньї[8].
За іншими даними, з 1499-го працював на посаді бакалавра вільних мистецтв.
Деякий час вчителював в Угорщині. З 1506 року викладав римську літературу в Краківському університеті.[7] Видав у Відні (1509) том своїх творів.
Російський славіст І. Голенищев-Кутузов підтвердив, що «у своїх книгах магістр Павло незмінно називав себе русином»[9]. Польська дослідниця А. Єліч писала, що «вважав себе за русина і підписувався „Паулюс Рутенус“»[10]. Любов талановитого поета і вченого до рідного краю відзначили поети Роман Лубківський (Львів), Петро Мурянка (Польща).
Павло Русин був також видавцем, виховував відомих слов'янських поетів Яна з Віслиці, Яна Дантишенка, навчав Миколая Коперника. Літературознавці вважають його першим гуманістичним поетом України.
За даними польської дослідниці Марії Цитовської, правдоподібно, покинув Краків восени 1517 року через спалах епідемії. Помер в Старому Сончі у листопаді 1517 року під час подорожі до Угорщини[4]. За свідченням інших дослідників, помер на Лемківщині (в Сяноці або Новому Сончі).
Твори ред.
Залишив близько 4 тисяч віршів. У 1509 році він видав книгу своїх поезій «Пісні Павла Русина з Кросна».
Всю творчість можна розділити на:
- Духовна поезія («Пісня Павла Кроснянина до всіх святих», «Інша інвокація до всіх святих», «Пісня до божественного Себастіана, мученика і найславнішого воїна»). До цієї групи варто віднести панегірики релігійного змісту до святих Станіслава й Владислава.
- Панегіричні твори, присвячені тогочасній світській і духовній знаті, а також поезія на злобу дня («Елегія до благородного і шановного пана Стефана Баторія», «Ода до благородного пана Габріеля Переньї»).
- Морально-дидактична поезія, пов'язана з поетичною творчістю й педагогічною діяльністю магістра Павла («Ода Павла Русина з Кросна до Аполлона», «До Талії», «До читача», «До книжечки», «Похвала Валерію Максиму», «Пісня, яка містить похвали поетичному мистецтву…», «Пісня, яка в загальних рисах охоплює життя поета Горація»).
Твори в мережі ред.
- Pauli Crosnensis Rutheni Artium Liberalium magistri […] Panegyrici ad divu[m] Ladislau[m] Pannoniae regem […] et sanctu[m] Stanislau[m] praesule[m] ac martyre[m] Poloniae gloriosissimu[m] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Pauli Crosnensis Rutheni […] Carmina [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Pavli Crosnensis Rvtheni Panegyricus ad diuu[m] Stanislau[m] Præsule[m] sanctissimu[m]: & martyre[m] victoriosissimu[m], ac Patronu[m] Regn Poloniæ beneficientissimum [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Sejm-Wielki.pl — 2002.
- ↑ а б Cytowska M. Paweł z Krosna (Procler, Proceler, Paulus Crosnensis Ruthenus) (ok. 1470—1517)… — S. 386.
- ↑ «Небо України», поетична антологія (Київ, «Український письменник», 2001) за редакцією Коломійця В. Р.
- ↑ а б Cytowska M. Paweł z Krosna (Procler, Proceler, Paulus Crosnensis Ruthenus) (ok. 1470—1517)… — S. 384.
- ↑ а б Українська література XIV—XVI ст.… — С. 570.
- ↑ Cytowska M. Paweł z Krosna (Procler, Proceler, Paulus Crosnensis Ruthenus) (ok. 1470—1517)… — S. 385.
- ↑ Голенищев-Кутузов И. Н. Украинский и белорусский гуманизм / Славянские литературы. — Москва: Художественная литература, 1973. — 480 с. (рос.)
- ↑ Antologia poezji polsko-łacińskiej (1470-1543). — Szczecin: GLOB, 1985. — 350 s. (пол.)
Джерела ред.
- Русин, Павло // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 558. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Українська література XIV—XVI ст.— К.: Наукова думка, 1988. — 600 с. — С. 445—456, 570. — ISBN 5-12-009282-9.
- Cytowska M. Paweł z Krosna (Procler, Proceler, Paulus Crosnensis Ruthenus) (ok. 1470—1517) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 384—386. (пол.)
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Павло Русин із Кросна |
- Новолатинські поети // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 132—133.
- Павло Русин
- Heroicu[m] Macarij Mutij de triumpho Christi, cui annexu[m] est Elegiacu[m] Magistri Pauli Crosnen. Rutheni ad divam virginem Maria[m]. Epigra[m]ma Magistri Pauli Crosnen. ad Rosam Magnifici d[omi]ni Stanislai Crępicij […]. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]