Павло́ Па́влович Ві́рський (12 (25) лютого 1905(19050225), Одеса — 5 липня 1975, Київ) — український танцівник і хореограф, Народний артист СРСР (1960).

Павло Павлович Вірський
Virsky Pavlo.jpg
Народився 12 (25) лютого 1905
Одеса
Помер 5 липня 1975(1975-07-05) (70 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність танцівник і хореограф
Alma mater Одеське музично-драматичне училище
Партія КПРС
Дружина Вірська Валерія Семенівна
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Народний артист СРСР Сталінська премія Державна премія СРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 12 (25 лютого) 1905 року в Одесі в дворянській родині[джерело?]. В 1926 році закінчив Одеське музично-драматичне училище, 1928 — Московський театральний технікум. Член КПРС з 1946 року[1].

Артист балету і балетмейстер у театрах Одеси, Харкова, Дніпра, Києва, військових ансамблів.

Організатор (1937), балетмейстер (до 1940), художній керівник (19551975) Ансамблю танцю УРСР. У своїй творчості розвив знахідки і традиції, закладені Михайлом Андрійовичем Соболем[2].

Влітку 1972 на одному з найбільших сценічних майданчиків Вашингтона «Вулф треп» перебував з ансамблем, виступи тривали два місяці.

 
Могила Павла Вірського

Жив в Києві. Помер 5 липня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Танці і хореографічні картини:

  • «Чумацькі радощі»,
  • «Гопак»,
  • «Рукодільниці»,
  • «Запорожці»,
  • «Флотилія „Радянська Україна“»,
  • «Ляльки»,
  • «Повзунець»,
  • «Шевчики».

Багато хореографічних композицій Вірського зафіксовано у виданні «У вихорі танцю» (випуски 1-6, 1977—1982).

Відзнаки і нагородиРедагувати

Нагороджений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки[3], а також медалями.

Пам'ятьРедагувати

З 1977 року Національний заслужений академічний ансамбль танцю України носить його ім'я.

В 1983 році в Києві, на будинку по вулиці Малій Житомирській, 10 де він жив в 19691975 роках встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєфний портрет; скульптор Н. Д. Марченко, архітектор Т. Г. Довженко)[4].

21 лютого 2005 року Національним банком України в серії «Видатні особистості України» в обіг була випущена нейзильберова 2-гривнева пам'ятна монета накладом 20 000 штук, присвячена 100-річчю від дня народження хореографа[5].

2005 року Поштою України була випущена поштова марка номіналом 45 копійок, присвячена 100-річному ювілею Павла Вірського.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 110 років з дня народження відзначатиметься на державному рівні.[6]

       
ансамбль ім. Вірського
меморіальна дошка
поштова марка
пам'ятна монета

ПриміткиРедагувати

  1. Некрополі Києва(рос.)
  2. К. Ю. Василенко. Принципи обробки фольклорного танцю
  3. ukrainci.com.ua
  4. geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
  5. Сайт НБУ
  6. Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4

ЛітератураРедагувати

  • Боримська Г. Державний заслужений ансамбль танцю Української РСР. — К., Держ.вид. образотворчого мист. і муз. літ. УРСР, 1959.
  • Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. — К., Мистецтво, 1974.
  • Герасимчук Р. Ансамбль танцю УРСР. — К., Мистецтво, 1958. −19 с.-М 6;
  • Козиренко Л. Українські «зірки» і Південий Хрест (По Латинській Америці). — К., Видавництво політичної літератури України, 1967
  • Козловский Н., Бальтерманц Д. [Автор-составитель Боримская Г.] (альбом). Государственный заслуженый ансамбль танца Украинской ССР. — К., Гос. изд. изобразительного искусства и муз. лит. УССР, 1960
  • Литвиненко В. Зразки народної хореографії. — К., 2007;
  • Станішевський Ю. О. Павло Павлович Вірський. — К., 1962.
  • Туркевич В. Хореографічне мистецтво у персоналіях. — К, 1999;
  • Вернигор Ю., Досенко Є. Павло Вірський (альбом). — Вінниця: Нова книга, 2012
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 118—119.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедмчний довідник. — К., 2001. — С. 78—79.