Павловський Михайло Кузьмович

політик

Михайло Кузьмич Павловський (2 січня 1887,  м. Горохів, Горохівський район, Волинська область194?) — полковник Армії УНР[1], член Української Центральної Ради. Під час Другої світової війни — капелан УПА.

Михайло Кузьмич Павловський
 Полковник
Загальна інформація
Народження 2 січня 1887(1887-01-02)
Горохів
Смерть 1946(1946)
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви Перша Світова війна
Звенигородсько-Таращанське повстання
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Друга Світова війна

Життєпис ред.

У складі 14-го Фінляндського стрілецького полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє військове звання в російській армії — прапорщик.

У 1917 році Павловський був одним з організаторів і учасник Ι, ΙΙ, ΙΙΙ Всеукраїнських військових з'їздів. У 1917 році був членом Всеукраїнської ради військових депутатів у Києві. Член Української Центральної Ради. У грудні 1917 — січні 1918 року — ад'ютант командувача Київського військового округу M. Шинкаря. З 20 лютого 1918 року — повітовий військовий начальник Звенигородського повіту Київської губернії. Влітку 1918 року був одним з організаторів Таращансько-Звенигородського повстання проти влади гетьмана П. Скоропадського. З 22 грудня 1918 року — ревізор-інструктор Директорії у справі реформування повітових військових управлінь. У березні 1919 року — організатор і командир 1-го Звенигородського полку Дієвої армії УНР. З квітня 1919 року — командир 2-го партизанського загону, що діяв на тилах радянських військ. З грудня 1919 року — начальник розвідки Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу.

З 18 травня 1920 року до лютого 1921 року — начальник контррозвідувального відділу штабу Армії УНР.

Згідно зі спогадами генерала Михайла Омеляновича-Павленка, «був особистим ворогом» отамана Юрка Тютюнника.

У 1920-х роках став священиком у Березинському повіті на Волині.

Пізніше, у 1943—1944 роках, був польовим військовим священиком (капеланом) в Українській повстанської армії. Взятий у полон НКВС. Подальша доля невідома.

Примітки ред.

  1. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 323 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела ред.