Відкрити головне меню

Павел Волуцький гербу Равич (пол. Paweł Wołucki; 1560 — 15 листопада 1622) — польський шляхтич, королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч. Латинський єпископ Кам'янця-Подільського та Луцька.

Павел Волуцький
Paweł Wołucki
Павел Волуцький.jpg
Портрет П. Волуцького
Латинський єпископ Кам'янця-Подільського
1594 — 1607
Обрання: 5 грудня 1594
Конфесія: римо-католик
Церква: Римо-католицька
Попередник: Станіслав Гомолінський
Наступник: Ян Порохницький
Луцький римо-католицький єпископ
1606 — 1616
Попередник: Павло Волович
Наступник: Генрик Фірлей
Влоцлавський (куявський) римо-католицький єпископ
1616 — 1622
Обрання: 18 травня 1616
Попередник: Вавжинець Гембицький
Наступник: Анджей Ліпський
 
Альма-матер: навчався в Італії
Діяльність: королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч
Національність: поляк
Народження: 1560(1560)
Смерть: 15 листопада 1622(1622-11-15)
Влоцлавек
Похований: каплиця Гурків базиліки-катедри Успіння Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку
Династія: Волуцькі
Батько: Ян Волуцький
Мати: Олтажевська
Чернецтво: до 1591

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
варіант гербк Равич

Народився 1560 року.[1] Був представником роду Волуцьких гербу Равич, представленого в Равському воєводстві.[2] Батько — Ян Волуцький,[3] равський підсудок (зокрема, 1550 року[4]), матір походила з роду Олтажевських (пол. Ołtarzewskich) гербу Лис. Мав одну сестру і шестеро братів. Зокрема, Анджей у 18 років був нагороджений королем як «poeta laureatus»; Філіп був каштеляном і воєводою равським, Себастьян — малоґоським каштеляном, Войцех мав поступити до Товариства Ісусового (Єзуїти).[3] Молодшим братом[4] був галицький каштелян і коронний підкоморій Станіслав Волуцький.[5]

Бартош Папроцький писав, що його за заслуги Станіслав Мінський своїм коштом відправив навчатися до Італії і утримував протягом кількох років. Після повернення до Польщі завдяки своєму протектору, який був близько пов'язаним з коронним канцлером і гетьманом Яном Замойським, став королівським секретарем. На службі здобув прихильність Сигізмунда ІІІ. Невдовзі перейшов до духовного сану, потім отримав перші костельні бенефіції: 1591 року — канонік катедральних капітул у Луцьку і Кракові, також пробощ у Рачкові (Гнезненської архідієцезії). 1592 р. прийняв ієрейські свячення, у 34/35 років отримав сан єпископа. Після номінації короля 5 грудня 1594 року Апостольським Престолом затверджений як очільник Кам'янецької дієцезії. 1606 року переведений на посаду луцького латинського єпископа, на якій затверджений рішенням Папи римського Павла V 30 липня 1607-го. 18 (або 19[6]) травня 1616 року затверджений на посаді[3] куявського[7] єпископа у м. Влоцлавек.

За його ініціативою почав діяльність Колегіум єзуїтів у Луцьку,[3] а 1610 року П. Волуцький освятив наріжний камінь під будівництво нового приміщення[8].

Помер 15 листопада 1622 року, похований у каплиці Ґурків базиліки-катедри Успіння Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку. Брати Себастьян і Філіп своїм коштом поставили йому нагробок із повною постаттю єпископа.

ПриміткиРедагувати

  1. Paweł Wołucki h. Rawicz (ID: sw.132432)..
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 591.
  3. а б в г Prokop Krzysztof Rafał. Paweł Wołucki 1607—1616… — S. 46—48.
  4. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 592.
  5. Там само. — S. 593.
  6. Bishop Paweł Wołucki †
  7. Smardzewice 1.) w 1521 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.)
  8. Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1996. — № 2. — S. 66. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати