П'єр Санкан

французький музикант

П'єр Санкан (фр. Pierre Sancan; 24 жовтня 1916 — 20 жовтня 2008) — французький піаніст, композитор, викладач.

П'єр Санкан
фр. Pierre Charles Sancan[1]
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 24 жовтня 1916(1916-10-24)[2][3][4]
Місце народження Мазаме
Дата смерті 19 жовтня 2008(2008-10-19)[1] (91 рік)
Місце смерті XV округ Парижа, Париж[5]
Причина смерті хвороба Альцгеймера
Громадянство Франція
Професії класичний піаніст, композитор, хореограф, диригент, викладач університету, музичний педагог, піаніст
Освіта Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Toulouse Conservatory schoold
Вчителі Жан Галлон
Відомі учні Stéphane Delplaced, Thierry Huilletd, Yves Henryd, Jean-Efflam Bavouzetd і Diana Vranoussid
Інструменти фортепіано
Жанри опера і класична музика
Заклад Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Учився у Тулузькій консерваторії, потім в Паризькій консерваторії у Іва Ната (фортепіано), Анрі Бюссера (композиція), Шарля Мюнша і Піці Дезорм'єра (диригування). 1943 року був визнаний гідним Римської премії за кантату «Легенда про Ікара», однак матеріальне вираження цієї премії — дворічне перебування у Римі — було відкладено на післявоєнні 1946–1947 роки.

Як піаніст Санкан записав фортепіанні концерти Моцарта і Моріса Равеля, однак найбільшою мірою був відомий своїм ансамблем з Андре Наварра: разом вони записали всі сонати для віолончелі й фортепіано Л. Бетховена. У композиторській спадщині Санкана — опера «Ундіна»; 1966), балети «Відожбраження» (1965, на основі власного концерту для фортепіано з оркестром), «Комедія дель арте» (1951) і «Мурахи» (1966), Симфонія для струнного оркестру (1961) і багато інших творів, з яких найбільшою популярністю, однак, користуються камерні мініатюри: Сонатина для флейти і фортепіано, Тема й варіації для арфи, фортепіанні мініатюри тощо.

У 1956–1985 роках Санкан — професор Паризької консерваторії по класу фортепіано. Серед його учнів, зокрема, Жан Філіп Коллар, Клод Сімерман, Жан-Марк Savelli, Жак Рув'є, Верб Анрі, Абдель-Рахман Ель-Баха, Мішель Берофф та ін.

Примітки ред.