Відкрити головне меню

П'єр Міньяр, Міньяр римський (фр. Pierre Mignard 7 листопала, 1612, Труа — 30 травня, 1695, Париж) — французький художник 17 століття.

П'єр Міньяр (Міньяр Римський)
фр. Pierre Mignard
Hyacinthe Rigaud - Pierre Mignard - Versailles MV 3578.jpg
При народженні фр. Pierre Mignard
Народження 17 листопада 1612(1612-11-17)[1][2][…]
Труа, Шампань-Арденни, Франція
Смерть 30 травня 1695(1695-05-30)[4][5][6] (82 роки)
  Париж, Королівство Франція
Поховання Couvent des Jacobins de la rue Saint-Jacquesd
Національність француз
Громадянство Royal Standard of the King of France.svg Франція[7]
Жанр біблійні, жанрові і історичні композиції, парадний портрет
Навчання в місті Утрехт і стажування в Римі
Діяльність художник
Напрямок бароко і караваджизм
Роки творчості близько 1629 — 1694 р.
Вплив Болонська школа, караваджизм академічного спрямування
Вчитель Jean Boucherd і Сімон Вуе
Член Королівська академія живопису і скульптуриd
Твори Q17583690?

П'єр Міньяр у Вікісховищі?


ЖиттєписРедагувати

П'єр Міньяр народився у місті Труа. Художню освіту почав здобувати у місті Бурже в майстерні Жана Буше. Потім працював у майстерні скульптора Франсуа Жанті.

Худжня освітаРедагувати

Справжня зустріч із містецтвом високого гатунку сталася тоді, коли він прибув у Фонтенбло, де вивчав твори майстрів школи Фонтенбло — Россо Фйорентіно, Франческо Приматіччо, Нікколо дель Аббате, Антуан Карон та інші. Адже палацове Фонтенбло за інерцією ще було французькою столицею мистецтв.

Першим меценатом Міньяра став маршал Вітрі, котрий сприяв влаштуванню молодого митця у майстерню захваленого Симона Вує. В майстерні Вує Міньяр зустрівся із художником Шарлем Лебреном. Згодом вони стануть художніми суперниками.

Перебування у ІталіїРедагувати

1635 року він відбув на стажування у Рим. Серед римських знайомих художника авторитетний Ніколя Пуссен, художник-француз, що прижився у Римі, вважав Італію своєю батьківщиною і не бажав повертатись до Франції. В Римі того часу авторитетними для художників вважали болонську школу. П'єр Міньяр сприяв для себе настанови як римської, так і болонської школи.

Праця у ПарижіРедагувати

 
П'єр Міньяр. «Кардинал Мазаріні», бл. 1660 р., Музей Конде.


Міньяр затримався у Італії надовго. 1657 року його викликав у Париж молодий і амбітний король Луї XIV.

В Парижі Міньяр отримав посаду керівника Гільдії св. Луки. Картини Міньяра набули нещирого пафосу, присмаку жеманності, демонстративної релігійності у біблійних композиціях. Більш точними були його парадні портрети, незважаючи на умовності і нещирість придворного мистецтва. Вони стануть характерними для офіційного і холодного академізму 17 століття, котре так плекало придворне коло аристократів, що скупчилося у дворі короля Луї XIV. Тому він отримав замови на низку монументальних стінописів, серед котрих ескізи до фресок у соборі Інвалідів чи розписи у куполі паризької церкви Валь де Грас, котрі офіційно підтримував королівський двір як блискучій фасад королівства.

Доволі успішною була і адміністративна кар'єра художника, що став черговим чиновником від мистецтва при дворі короля Франції. 1687 року семидесятип'ятирічний митець отримав від короля дворянський стан. 1690 року по смерті художника Шарля Лебрена, ще одного чиновника від мистецтва при дворі, посаду придворного художника короля отримав П'єр Міньяр.

Родина і смертьРедагувати

Ще в роки перебування у Римі П'єр Міньяр, тоді ще не дворянин, зустрів синьйориту Анну Аволару і узяв із нею шлюб. Одруженими на італійках були також Ніколя Пуссен і Клод Лоррен. П'єр Міньяр буде батьком чотирьох дітей.

Художник помер 30 травня 1695 року в Парижі.

Вибрані твори (перелк)Редагувати

 
П'єр Міньяр. «Муза Кліо на троні», бл. 1689 р.
  • « Автопортрет»
  • "Мадонна з виноградом "
  • "Се людина (Христос перед натовпом) "
  • «Оплакування Христа», копія картини Аннібале Каррачі
  • « Портет Луїзи Рене де Керуаль, графині Портсмут»
  • « Муза Кліо»
  • « Шляхетна дівчинка з мильними бульбашами», 1674, палац Версаль
  • « Іван Хреститель в пустелі»
  • « Принцесса Генріета Анна Французька»
  • « Мадмуазель де Рокелар»
  • « Венера з Амуром у кузні бога Вулкана»
  • « Свята Родина з Іваном Хрестителем у класичному пейзажі», приватна збірка
  • " Кінний портрет короля Франції Людовика XIV ", Музей, Реймс
  • « Св. Цецилія» (католицька покровителька музики)
  • " Віра " та " Надія "
  • Фреска в куполі церкви Валь де Грас, Париж
  • Ескізи стінописів для Собору Інвалідів, Париж
  • « Бог Хронос відрізає пір'я крилам Кохання», 1694 р., Художній музей Денвера

Галерея портретів роботи МіньяраРедагувати

 
П'єр Міньяр. «Портрет шляхетної пані»

Релігійні твори МіньяраРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Миньяр, французские художники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 1 «Западноевропейская живопись», Л, «Аврора», 1976
  • Jean-Claude Boyer: Pierre Mignard. Paris, Cinq continents 2008, ISBN 8874394284
  • Record #131776894 // загальний каталог Національної бібліотеки Франції
  • ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  • Pierre (I) Mignard
  • SNAC — 2010.
  • Itaú Cultural Enciclopédia Itaú CulturalSão Paulo: Itaú Cultural, 1987. — ISBN 978-85-7979-060-7
  • Discogs — 2000.
  • artist list of the National Museum of Sweden — 2016.