П'єр Жуль Сезар Жансен

французький астроном

П'єр Жуль Сезар Жансен (фр. Pierre Jules César Janssen; 22 лютого 1824, Париж — 23 грудня 1907, Медон) — французький астроном, член Паризької АН (1873), член Лондонського королівського товариства (1875), директор обсерваторії в Медоні.

П'єр Жуль Сезар Жансен
фр. Pierre Jules César Janssen
Ім'я при народженні фр. Pierre Jules César Janssen
Народився 22 лютого 1824(1824-02-22)[1][2][…]
Париж[4][5]
Помер 23 грудня 1907(1907-12-23)[1][3][…] (83 роки)
Медон[4][5]
Поховання
Країна  Франція[8]
Діяльність астроном, фотограф, фізик, геолог, винахідник, викладач університету
Галузь астрономія, фізика[9] і геологія[9]
Заклад Паризька обсерваторія
Посада президент[d], голова і президент[10]
Членство Лондонське королівське товариство
Французька академія наук
Паризьке філоматичне товариствоd
Bureau des longitudes
Société française de photographied
Fédération photographique de Franced
Національна академія деї Лінчеї
Російська академія наук
Національна академія наук США
1874 Transit of Venus French Expedition to Japand
Французьке астрономічне товариство
Батько César Janssend
У шлюбі з Henrietta[d]
Нагороди

CMNS: П'єр Жуль Сезар Жансен у Вікісховищі

У 1852 закінчив Паризький університет, потім викладав у ліцеї, працював домашнім учителем. У 1862 обладнав власну невелику обсерваторію в Парижі, в якій почав спостереження Сонця. У 1865 був призначений професором фізики в Архітектурну школу. У 1876 став директором новоствореної астрофізичної обсерваторії в Медоні, яку очолював до останніх днів життя. У 1893 заснував обсерваторію на горі Монблан для вирішення задач астрофізики, земної фізики і метеорології, був її директором.

Піонер застосування фотографії та спектроскопії в астрономії, зокрема при вивченні Сонця. У 1862 почав вивчати темні смуги змінної інтенсивності в спектрі Сонця, відкриті Девідом Брюстером у 1833; показав, що вони утворюються в земній атмосфері при проходженні сонячного світла через неї. Зробив кілька експедицій в Альпи (1864, 1888, 1890) для спостереження телуричних ліній і ототожнення породжуючих їх компонентів атмосфери — водяної пари і кисню. Запропонував метод визначення хімічного складу атмосфер планет за лініями і смугами поглинання, що з'являтимуться в спектрі відбитого від них сонячного світла; в 1867 отримав таким чином перші свідчення наявності водяної пари в атмосфері Марса.

Під час спостереження сонячного затемнення 18 серпня 1868 в Індії незалежно від Нормана Лок'єра відкрив метод, що дозволяє спостерігати сонячні протуберанці поза затемненням; тоді ж уперше побачив жовту лінію у випромінюванні протуберанців, відсутню в спектрі якого-небудь земного елемента і приписану згодом Лок'єром новому елементу — гелію. Запропонував конструкцію спектрогеліоскопа — приладу, що дозволяє отримувати монохроматичні зображення Сонця. Першим почав регулярне фотографування Сонця. Створив атлас фотографій поверхні Сонця, отриманих ним у Медонській обсерваторії протягом 1876—1903 років. Якість цих фотографій залишалося неперевершеною до самого останнього часу, коли Сонце було сфотографовано за допомогою телескопів, піднятих на повітряних кулях у стратосферу.

Жансен був ентузіастом астрономічних спостережень з повітряних куль. Неодноразово підіймався на них для спостережень Сонця, метеорних потоків.

Брав участь у багатьох експедиціях для спостережень сонячних затемнень, а також у кількох експедиціях з вивчення магнітного поля ЗемліПеру та на Азорських островах).

Член багатьох академій і наукових товариств, у тому числі Лондонського королівського товариства (з 1875) і Петербурзької АН (з 1904). Паризька АН та Французьке астрономічне товариство заснували Медаль Жансена і Премію Жуля Жансена, відповідно, що присуджуються за досягнення в галузі астрономії. Також на його честь названо місячний кратер Жансен.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.