П'єр Берже (фр. Pierre Bergé; нар. 14 листопада 1930 — пом. 8 вересня 2017) — французький промисловець і меценат, один із засновників дому моди Yves Saint Laurent і колишній партнер модельєра Іва Сен-Лорана[2].

П'єр Берже
Pierre Bergé
Pierre Bergé - septembre 2012 (2).jpg
Ім'я при народженні фр. Pierre Vital Georges Bergé
Народився 14 листопада 1930(1930-11-14)
Олерон (Франція)
Помер 8 вересня 2017(2017-09-08) (86 років)
Сен-Ремі-де-Прованс
·хвороба
Громадянство Франція Франція
Діяльність бізнесмен
Знання мов французька[1]
Членство Comité Laïcité Républiqued
Посада посол доброї волі ЮНІСЕФ[d]
У шлюбі з Ів Сен-Лоран
Нагороди
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Орден Мистецтв та літератури
Офіцер ордена Оранських-Нассау
IMDb nm1517368

Ранні рокиРедагувати

Берже народився на острові Олерон (департамент Приморська Шаранта). Його мати Крістіана був співачкою-любителькою (сопрано) і прогресивною вчителькою, яка використовувала метод Монтессорі. Батько працював у податковій службі і був любителем регбі. Берже навчався в Ліцеї Ежена Фромантена у Ла-Рошелі, а потім відправився до Парижу. У день приїзду, коли він йшов Єлисейськими полями, французький поет Жак Превер приземлився на нього, випавши з вікна своєї квартири. У перші роки в Парижі Берже подружився з молодим французьким художником Бернаром Бюффе та зіграв велику роль у його становленні[3][4].

Ів Сен-ЛоранРедагувати

Докладніше: Ів Сен-Лоран

Берже познайомився з Івом Сен-Лораном у 1958 році. У них зав'язалися романтичні стосунки, і разом вони у 1961 році відкрили дім моди Yves Saint Laurent. Пара розлучилася у 1976 році, але вони залишилися друзями і діловими партнерами на все життя[5]. Берже виступав як генеральний директор Yves Saint Laurent до 2002 року. Багато вклавши у репутацію та спадщину дому, він був відомий як «настоятель Yves Saint Laurent»[6]. За даними The New York Times, за кілька днів до смерті Сен-Лорана в 2008 році, вони уклали громадянський союз[7].

У 1992 році Берже продав акції Yves Saint Laurent саме перед тим, як компанія опублікувала погані економічні показники. У 1996 році це визнали інсайдерською торгівлею, і він був засуджений до штрафу в розмірі мільйона франків[8]. Після відходу Сен-Лорана з дому моди в 2002 році Берже став президентом Pierre Bergé-Yves Saint Laurent Foundation[9].

Культурна та політична діяльністьРедагувати

У 1987 році Берже запустив французький журнал Globe, який підтримав кандидатуру Франсуа Міттерана на президентських виборах. Берже брав участь у всіх передвиборних мітингах на підтримку Міттерана. Пізніше він став президентом Асоціації друзів Інституту Франсуа Міттерана. У 1993 році він допоміг запустити журнал Globe Hebdo.

Давній шанувальник і покровитель опери, Міттеран у 1988 році призначив Берже президентом Опери Бастилії. Берже пішов у відставку з поста в 1994 році, ставши почесним президентом Паризької національної опери. В даний час він є президентом Médiathèque Musicale Mahler, некомерційною бібліотекою з великими колекціями музики XIX і XX століття[3]. Він також є президентом комітету Жана Кокто і винятковим власником усіх моральних прав на роботи Жана Кокто[10].

У липні 1992 року Берже був призначений послом доброї волі ЮНЕСКО[11]. Прихильник прав геїв, він підтримував асоціацію з боротьби зі СНІДом, Act Up-Paris, і став власником журналу Têtu. Він також був одним з акціонерів Pink TV. У 1994 році він з Лін Рено брав участь у створенні асоціації Sidaction і став її президентом у 1996 році, займаючи цю посаду до цих пір. Sidaction є однією з головних асоціацій з боротьби зі СНІДом у Європі.

У лютому 2009 року Берже виставив на продаж колекцію творів мистецтва, яку він збирав разом із Сен-Лораном. У колекції були дві з дванадцяти бронзових голів статуй, вкрадених зі Старого літнього палацу в Китаї під час Другої опіумної війни. Коли Китай попросив повернути ці статуї, Берже заявив: «Я готовий запропонувати цю бронзову голову китайцями прямо зараз. Все, що їм потрібно зробити, це оголосити, що вони збираються дотримуватися прав людини, повернути тибетцям свободу і погодитися прийняти Далай-ламу на їх території». Коли китайський колекціонер Цай Мінчао виграв аукціон і відмовився платити з «моральних і патріотичних причин», Берже вирішив залишити їх собі[12].

У 1980-х роках придбав разом з Івом Сен-Лораном Сад Мажорель у Марракеші, Марокко, що сьогодні є однією з найвизначніших пам'яток міста. Вони відкрили у ньому музей берберського мистецтва[13], в якому зібрана колекція з різних частин королівства, від Рифу до Сахари[14]. У листопаді 2010 року Берже купив частку у французькій газеті Le Monde.

НагородиРедагувати

Берже нагороджувався орденом Оранських-Нассау, орденом «За заслуги» (офіцер), орденом Мистецтв і літератури (командор) і орденом Почесного легіону (командор)[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Snead, Elizabeth (June 5, 2008). Pierre Bergé bids a tearful adieu to designer Yves Saint-Laurent. Los Angeles Times. Процитовано 2008-07-28. 
  3. а б Médiathèque Musicale Mahler — institution. Mediathequemahler.org. Retrieved on 2011-07-04.
  4. а б Biography of Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org. Retrieved on 2011-07-04.
  5. Cole, Shaun (2002). Saint Laurent, Yves. glbtq.com. Архів оригіналу за 2007-08-14. Процитовано 2007-08-25. 
  6. Pierre Bergé loses out on joining the Immortals (Vogue.com UK) Архівовано 4 грудень 2008 у Wayback Machine.. Vogue.co.uk (2008-05-30). Retrieved on 2011-07-04.
  7. New York Times
  8. Yves Saint Laurent Biography and profiles of fashion designers Архівовано 19 червень 2008 у Wayback Machine.. Infomat.com. Retrieved on 2011-07-04.
  9. Arts and Humanities — Record is not live. Intute (2002-10-31). Retrieved on 2011-07-04.
  10. Committee. Jean Cocteau. Retrieved on 2011-07-04.
  11. Pierre Bergé — UNESCO Celebrity Advocates | UNESCO.org. Portal.unesco.org (2000-06-07). Retrieved on 2011-07-04.
  12. McDonald, Mark; Vogel, Carol (2 March 2009). Twist in Sale of Relics Has China Winking. The New York Times (New York City). 
  13. Pierre Bergé on His Relationship With Yves Saint Laurent - NYTimes.com. The New York Times (New York: NYTC). ISSN 0362-4331. Процитовано 13 September 2012. «Marrakesh» 
  14. Berber Museum. fondation-pb-ysl.net. Процитовано 13 September 2012. «Berber objects originating from regions of Morocco, from the Rif to the Sahara.» 

ПосиланняРедагувати