Відкрити головне меню

П'ять основ протестантського богослов'я — основні принципи протестантської теології, які на латині виражаються у формі фраз: Sola Scriptura («тільки Писання»), Sola fide («тільки вірою»), Sola gratia («тільки благодаттю»), Solus Christus («тільки Христос»), Soli Deo gloria («тільки Богу слава»).

Протестантизм
95Thesen.jpg
Реформація
Доктрини протестантизму

Дореформаційні рухи

Вальденси • Гусити • Катари • Лоларди


Реформаційні церкви

Англіканство • Анабаптизм • Кальвінізм • Лютеранство • Цвінгліанство


Постреформаційні рухи

Адвентизм ·  Армія спасіння ·  Баптизм ·  Квакери ·  Меноніти ·  Пієтизм • Пуританство • П'ятидесятництво • Харизматизм


«Велике пробудження»

Рівайвелізм • Методизм • Євангелізм • Учні Христа • Церкви Христа

Коло базових для протестантизму поглядів склалося в епоху Реформації і включає в себе такі поняття як необхідність виправдання вірою, загальне священство, виключний авторитет Біблії, природна гріховність людини і можливість спасіння по благодаті Бога[1].

Більша частина основних доктрин класичного протестантизму представлені у вигляді принципів Quinque sola (П'ять «тільки») — п'ять латинських тез, що з'явилися під час Реформації і є її богословським підсумком у протиставленні вченням Римсько-католицької церкви того часу. В лютеранській традиції число тез може бути скорочено до трьох (sola fide, sola gratia і sola scriptura)[2][неавторитетне джерело]. «Тільки п'ять» чітко сформулювали п'ять фундаментальних догм Реформації, основні принципи, які реформісти вважали необхідними для християнського життя і практики.

Поряд з принципом загального священства принципи Quinque sola є основою сучасного богослов'я класичного протестантизму.

Зміст

Sola scriptura («тільки Писання»)Редагувати

Sola scriptura — доктрина про те, що Біблія є єдиним богонатхненним і автентичним словом Господа, єдиним джерелом християнських доктрин, ясним і самоочевидним. Те, що Біблія є самоочевидною, є ідеєю, яка прямо суперечить вченню Східної Православної церкви, Давньосхідній Православної церкви, Коптської церкви, Англіканської церкви і традицій Римсько-католицької церкви, які вчать, що Біблія може бути автентично інтерпретована тільки за допомогою апостольських передання і Вселенських соборів18[джерело?]. Ця доктрина послужила причиною відмови від таких традицій в християнстві, які суперечать букві і духу Біблії або не мають чіткого підтвердження у Святому Письмі. Кальвіністи зайшли далі у неприйнятті старих традицій, ніж лютерани або англіканці, але всі вони єдині в запереченні авторитету Папи, порятунку за добрі справи, індульгенцій, шанування Діви Марії, святих, мощей, таїнств (крім хрещення і євхаристії), чистилища, молитви за померлих, сповіді священику18[джерело?], обітниці безшлюбності духовенства, чернецтва і використання латинської мови в богослужіннях. Цю доктрину іноді називають формальним принципом Реформації, так як вона є джерелом і основою принципу sola fide.

Прикметник (sola) та іменник (scriptura) стоять в орудному, а не в називному відмінку, щоб показати, що Біблія не сама по собі, а є інструментом Бога, з допомогою якого Він приходить до людини.

ЦитатиРедагувати

Формула Злагоди, 1-7:

  Священное Писание является единственным судьёй, нормой и правилом, согласно которому, как на пробном камне, надлежит испытывать и оценивать все догмы  
  А ты пребывай в том, чему научен и что тебе вверено, зная, кем ты научен. Притом же ты из детства знаешь священные писания, которые могут умудрить тебя во спасение верою во Христа Иисуса. Все Писание богодухновенно и полезно для научения, для обличения, для исправления, для наставления в праведности, да будет совершен Божий человек, ко всякому доброму делу приготовлен.
 
  Исследуйте Писания, ибо вы думаете чрез них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне.
 

Sola fide («тільки вірою»)Редагувати

Sola fide — доктрина про те, що прощення можна отримати тільки вірою, незалежно від добрих справ і вчинків. Протестанти не знецінюють добрі справи, але вони заперечують їх значення як джерела або умови спасіння душі, вважаючи їх неминучими плодами віри і свідченням прощення 18[джерело?]. Деякі протестанти бачать цю доктрину продовженням  догмата «Віра приносить прощення і добрі справи» у протиріччі до Римо-католицького догмату «Віра і добрі справи приносять прощення». Цю доктрину іноді називають матеріальним принципом Реформації, тому що ця доктрина була центральним богословським питанням для Мартіна Лютера та інших реформістів. Лютер називав її «статтею, на якій стоїть або падає Церква» (лат. articulus stantis et cadentis ecclesiae). Ця доктрина стверджувала відсутність інших можливостей для прощення грішника крім як віра у спасительну жертву Христа.

  Вера твоя спасла тебя
 
  Человек оправдывается верою, независимо от дел закона
([[|Рим]] 3:28)
 
  Так Авраам поверил Богу, и это вменилось ему в праведность. Познайте же, что верующие суть сыны Авраама. И Писание, провидя, что Бог верою оправдает язычников, предвозвестило Аврааму: в тебе благословятся все народы. Итак верующие благословляются с верным Авраамом, а все, утверждающиеся на делах закона, находятся под клятвою. Ибо написано: проклят всяк, кто не исполняет постоянно всего, что написано в книге закона. А что законом никто не оправдывается пред Богом, это ясно, потому что праведный верою жив будет.
([[|Гал]] 3:6-11)
 

Sola gratia («тільки благодаттю»)Редагувати

Sola gratia — доктрина про те, що спасіння приходить лише як Божа благодать, як незаслужена милість — а не як щось заслужене грішником. Це означає, що спасіння — незаслужений дар від Бога заради Ісуса. Здається, що ця доктрина суперечить деяким аспектам Римо-католицького догмату про те що прощення можна заслужити18[джерело?], насправді вони трохи розходяться тільки в двох фактах: що Бог є єдиним суб'єктом благодаті (іншими словами благодать завжди дійсна, без яких-небудь дій з боку людини) і, друге, що людина не може якимись своїми діями заслужити благодать для себе.

Solus Christus («Христос»)Редагувати

Solus Christus — доктрина про те, що тільки Христос є єдиним посередником між Богом і людиною, і що спасіння можливе тільки через віру в Нього. Незважаючи на це, традиційне Лютеранство вшановує пам'ять Діви Марії та інших святих. Кожен християнин, будучи обраним і хрещеним, отримує «посвяту» на спілкування з Богом, право проповідувати, здійснювати богослужіння без посередників (церкви і духовенства). В протестантизмі таким чином знімається догматична відмінність між священиком і мирянином, скасовується церковна ієрархія18[джерело?]. Тому в протестантизмі не обов'язкова сповідь перед священнослужителем і відсутнє2[джерело?] відпущення гріхів останнім. При цьому дуже важливим є покаяння перед Богом. Також протестантизм відкинув авторитет папи римського, скасував2[джерело?] монастирі і чернецтво.

Soli Deo gloria («тільки Богу слава»)Редагувати

Soli Deo gloria — доктрина про те, що людина повинна шанувати й молитись тільки  Богу, так як спасіння дарується тільки через Його волю і дії — не тільки дар Викуплення Ісуса на хресті, але також дар віри в це Викуплення, створеної в серцях віруючих Святим Духом. Реформісти вірять, що людська істота — навіть святий, канонізований Римсько-католицькою церквою, Папа або священики не гідні слави і пошани, яка була їм віддана18[джерело?].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати