Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Вінниця)

Собор Різдва Пресвятої Богородиці — одна з найбільших церков міста Вінниці.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці
Rizdvo Bogoroduzi Vinnytsya.jpg
49°14′57″ пн. ш. 28°27′48″ сх. д. / 49.249067° пн. ш. 28.46343° сх. д. / 49.249067; 28.46343Координати: 49°14′57″ пн. ш. 28°27′48″ сх. д. / 49.249067° пн. ш. 28.46343° сх. д. / 49.249067; 28.46343
Тип споруди православний храм
Розташування УкраїнаВінниця
Належність УПЦ (МП)
Єпархія Вінницька єпархія УПЦ МП
Адреса вулиця Івана Богуна,
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Вінниця). Карта розташування: Україна
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Вінниця)
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Вінниця) (Україна)
CMNS: Собор Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

ВступРедагувати

Хоча храм було збудовано на початку XX століття, але історія його простягається на декілька століть глибше. Приблизно 400 років тому поряд з Вінницею з'явилось невеличке поселення під назвою П'ятничани Назва походить від першого його володаря пана Миська П'ятничанського. За описом на 1552 р. у поселенні П'ятничани проживало усього 42 мешканці. У зв'язку з відсутністю власного храму, жителі поселення відвідували церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що була у Вінницькому замку. У XVIII ст. жителями П'ятничан було розпочато будівництво власної церкви на честь Різдва пресвятої Богородиці.

Перший храмРедагувати

1 квітня 1732 р. священиком Красовським було звершено освячення храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Храм було побудовано за древньою традицією подільського храмового зодчества. З часом П'ятничани стають великим поселенням, у зв'язку з цим виникає потреба у збільшенні храму. У 1814 р. до храму було прибудовано ризницю та всередині було створено хори для півчих. У 1826 р. для храму було написано новий 4-ярусний іконостас, а у 1861 р. до храму було прибудовано притвор з 18-метровою дзвіницею. З часом довкола храму було збудовано приміщення для причту. У 1865 р. при підтримці графів Грохольських при храмі було збудовано дерев'яну церковно-приходську школу, що своєю чергою, була одною з перших у місті. Цікавим є те, що храм на даний період часу нараховував 1610 прихожан, мав у своїх володіннях церковну садибу та наділи землі.

П'ятничанське чудоРедагувати

Однією з найдивовижніших подій у історії П'ятничан є чудо явлення Божої Матері у храмі Різдва Пресвятої Богородиці[джерело не вказане 3545 днів]. За усним переданням на одній зі стін храму було явлення Пресвятої Діви. Дізнавшись про чудо, жителі навколишніх поселень та міста Вінниці поспішали поклонитись святині та на власні очі пересвідчитись явленому чуду.

Закриття першого храму та побудова новогоРедагувати

Йшли роки, храм старів та вже не мав змоги вмістити усіх віруючих. У зв'язку з цим, на початку XX-го ст. було прийнято рішення про побудову нового кам'яного храму. Під будівництво нового храму було обрано місце поблизу р.Південний Буг, поряд з переправою. Старий храм проіснував до кінця 1920-х років. Церква, як пам'ятка архітектури, була вивчена Київським відділом охорони пам'яток старовини. Науковці зробили заміри храму та фотознімки. Для збереження храму, віруючі пропонували передати його с. Слобода-Шереметівська, але церква так і не була передана. За деяким даними храм згорів, також існує версія про те, що він був розібраний на будівельні матеріали.

Новий храмРедагувати

Досить точних даних стосовно процесу будівництва та освячення самого храму на жаль не відомо. Відомим є лише те, що храм будувала бригада старообрядців, котрими керував німецький інженер. Освячення храму було здійснено приблизно у 1913-1914 рр. Служіння у ньому розпочалось під час Першої світової війни. До нового храму було перенесено іконостас та ікони зі старого. Одна з ікон збереглась і до наших часів — це список XVIII ст. древньої чудотворної ікони Божої Матері Барської.

Закриття храмуРедагувати

У 1930-х роках настоятеля храму було заарештовано, а сільрада колгоспу П'ятничан таємно прийняла рішення про закриття храму [джерело не вказане 3281 день]. Увечері храм було оточено солдатами, активісти-комсомольці на чолі з головою сільради вскочили до храму, почали скидати ікони, руйнувати іконостас. Четверо людей намагалось скинути з центрального куполу хрест, але тільки зігнули його. З дзвіниці було скинуто дзвони.

Після цього у храмі було зроблено зерносховище. Були намагання зробити у вівтарній частині храму хлібний магазин, але місцеві жителі його не відвідували [джерело не вказане 3281 день]. У 1940-х роках центральний купол було розібрано, а у самій будівлі храму було створено сільський клуб.

Храм у роки Другої Світової війниРедагувати

У період Німецько-радянської війни, у 1942 році, окупаційна німецька влада використовувала храм для збору молоді, котру спроваджували до Німеччини. Є згадки старожилів, що деякі люди знаходили порятунок тікаючи через підземний хід, котрий знаходився під храмом.

Відродження храмуРедагувати

По закінченню війни на прохання жителів будівля храму була повернена віруючим. У цей час своє пастирське служіння звершував о. Мелетій, могила котрого знаходиться поряд з храмом. Дещо пізніше у храмі несли своє служіння священики: о. Костянтин та о. Петро, а також диякон Михайло. У 1962 р. було прийнято рішення про закриття у Вінниці кафедрального Спасо-Преображенського собору. У зв'язку з цим на декілька десятиліть кафедральним собором міста стає храм Різдва Пресвятої Богородиці. Сюди зі Спасо-Преображенського собору було перенесено церковну утвар, ікони та іконостас. Як правлячі архієреї Вінницької єпархії тут здійснювали своє служіння архієпископ Аліпій (Хотовицький) та митрополит Агафангел (Саввін). Завдяки старанням митрополита Агафангела у храмі було зроблено капітальний ремонт. Поряд з церквою було збудовано багатофункціональний приходський дім. У 1980-х роках церкву було розписано. Також у цей час у храмі було створено преділ на честь святого Іоанна Богослова, котрий проіснував тут до 1990-х років. У цей час собор стає центром духовного життя міста. Тут проходив своє священицьке служіння митрополит Антоній (Фіалко). Свій вівтарний послух тут несли майбутні архієпископ Білоцерківський і Богуславьский Митрофан та єпископ Уманський і Звенигородський Пантейлимон. Прихожанином храму був нині керуючий Вінницькою єпархією архієпископ Симеон (Шостацький). Під керівництвом протоієрея Агафангела Давидовського при храмі діяв чудовий архієрейський хор, до складу котрого входили найкращі митці міста.

СьогоденняРедагувати

На початку 1990-х років XX-го ст. православним віруючим м. Вінниця було повернуто Спасо-Преобреженський храм, котрому було повернуто статус кафедрального собору міста. На сьогодні храм Різдва Пресвятої Богородиці є одним з найбільших храмів м.Вінниця. Настоятелем храму є протоієрей Олексій Мельничук. Храм є однією з прикрас міста та джерелом духовності вінничан.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ЦікавоРедагувати