Офіційне і неофіційне тлумачення норм права

Тлумачення права  — діяльність, спрямована на з'ясування, осмислення дійсного змісту з метою сприяння їх практичній реалізації, а також результат такої діяльності, що переважно виражається в інтерпретаційно-правовому акті. Залежно від суб’єктів права тлумачення норм права може бути офіційним або неофіційним, може певним чином зобов’язувати чи не зобов’язувати інших суб’єктів права до певної поведінки через зроблені висновки.

Офіційне тлумаченняРедагувати

Офіційне  – тлумачення, яке здійснюється спеціально уповноваженим компетентним органом, державним службовцем чи посадовою особою на підставі службового обов’язку, а результати роз’яснення набувають офіційного значення (часто мають обов’язковий характер, тобто суб’єкти право-застосовної діяльності та інші суб’єкти права повинні використовувати зміст норми права в точному його розумінні, так, як викладений він в офіційному інтерпретаційному акті).
Види:

  • обов'язкове (суб’єкти правозастосовної діяльності та інші суб’єкти права повинні застосовувати зміст норми права так, як викладений він в офіційному джерелі)
  • переконливе (має рекомендацйний характер і не є обов'язковим для виконання)

За ознакою обов'язковості та того, що його застосування гарантоване державним примусом, офіційне тлумачення відрізняється від інших видів тлумачення. Саме це відрізняє Конституційний Суд від судів загальної юрисдикції, інших органів державної влади, які можуть у своїй діяльності керуватися короткостроковими інтересами або приймати рішення під впливом тиску різних сил. Офіційне тлумачення Конституції України і законів України пов'язане з необхідністю конкретизації і розвитку змісту окремих положень при виявленні прогалин і недостатньо чітко прописаних норм. Це повноваження обумовлено самою юридичною природою конституційної юстиції.

Види офіційного тлумачення:

1. Залежно від суб'єктів, що тлумачать нормативно-правовий припис:

  • автентичне - це роз’яснення, яке здійснюється тим органом, що видав норму, яка підлягає тлумаченню (тобто це авторське офіційне тлумачення).

Наприклад, роз'яснення міністерством сутності та окремих положень певної інструкції, що була ним прийнята. Таке повноваження державного органу тлумачити норми, що містяться в його актах, безпосередньо випливає з його повноважень на видання нормативно-правових актів і не потребує на це будь-якого спеціального дозволу. Особливість такого роз'яснення полягає в тому, що акт тлумачення видається для роз'яснення вже існуючих норм, а не для створення нових. Цей акт, як правило, має такі самі зовнішню форму і юридичну силу, як і нормативний акт, що підлягає тлумаченню. Сила автентичного тлумачення не стільки в його переконливості, скільки в його обов'язковості.

  • легальне (делеговане) - це роз’яснення, що походить від спеціально уповноваженого органу щодо нормативних актів, які видані іншими нормотворчими органами.

Таке тлумачення називають ще делегованим, тобто воно не походить від органу, що видав нормативно-правовий акт. Право тлумачити нормативні приписи є у всіх, але повноваження органів і посадових осіб, що мають право офіційно роз'яснювати їх сенс, спеціально закріплений у відповідних нормативно-правових актах. Такі повноваження можуть бути постійними або одноразовими. Наприклад, п. 2 ст. 150 Конституції України відносить офіційне тлумачення Конституції України та законів України до компетенції Конституційного Суду України. Згідно з Законом України «Про господарські суди України» Президія Вищого господарського суду України дає роз’яснення господарським судам з питань практики застосування законодавства України, що регулює відносини в господарській сфері і порядок розв’язання господарських спорів.

2. Залежно від того, на яке коло осіб розраховане офіційне тлумачення:

  • нормативне(абстрактне або загальне) - призначене для поширення його на невизначене коло осіб і випадків. Воно має абстрактний характер, тобто його не пов’язують з конкретною ситуацією, суб’єктом чи обставинами, а пов’язують з ситуаціями типовими, такими, що часто виникають у житті.

Результат абстрактного тлумачення поширюється на певні види суспільних відносин, які врегульовані нормою права, і передбачає багаторазовість застосування. Прикладом такого тлумачення є роз'яснення Верховного Суду України, Вищого господарського суду України з питань застосування законів України за певною категорією справ, а не за конкретною справою.


  • казуальне - це офіційне роз'яснення втримування норм права при розгляді конкретної юридичної справи, що обов'язково для застосування тільки відносно цієї справи.

Види:

  1. роз'яснення, що відображається у правозастосовному акті, є обов'язковим для учасників конкретних суспільних відносин, з приводу яких виноситься правозастосовне рішення (вирок, постанова та ін.);
  1. роз'яснення осіб, які є офіційними учасниками правозасто-совного процесу. Рішення фіксуються у матеріалах правозасто-совного процесу, мають юридичне значення для всіх учасників даного процесу.

Результат казуального (індивідуального) тлумачення стосується тільки застосування норми щодо конкретного випадку. Воно має значення лише для вирішення «казусу», конкретної юридичної справи суб' єктами правозастосовної чи іншої юридичної діяльності і є обов' язковим тільки у зв' язку з розв' язанням саме цієї юридичної справи.

Неофіційне тлумаченняРедагувати

Неофіційне  - таке роз'яснення їх змісту що здійснюється будь-яким суб'єктом, при якому результат тлумачення не має обов'язкової юридичної сили. Має переважно загальний характер, але може бути й індивідуальним. За суб’єктами тлумачення воно може бути побутовим, професійним, доктринальним (спеціально-пояснювальним).

  • Побутове (повсякденне) тлумачення — це уяснення і роз'яснення змісту норм права в повсякденному житті, побуті всіма особами, які не мають спеціальної юридичної освіти або певного досвіду юридичної діяльності. Дійсні результати такого тлумачення обумовлені рівнем правової свідомості, юридичної обізнаності, життєвого досвіду та правової культури громадян.

Таке тлумачення постає в усіх випадках, коли особа осмислює зміст правових норм з метою їх використання, виконання, додержання, надання поради, оцінювання будь-якої життєвої ситуації, що потребує юридичного рішення або просто розширення кола своїх знань.

  • Професійне (компетентне) тлумачення — це тлумачення, яке здійснюють фахівці з вищою юридичною освітою в галузі держави і права — практичні працівники (судді, адвокати, прокурори, посадові особи державного апарату та ін.) для професійного використання його результатів у повсякденній діяльності в процесі застосування ними правових норм.
  • Доктринальне (наукове) тлумачення - здійснюється науковцями — фахівцями-правознавцями, науковими та дослідними установами в науково-практичних коментарях до законодавства, працях учених-юристів (наукових статтях, монографіях, підручниках, посібниках, брошурах, лекціях), обговореннях проблемних питань чинних нормативних актів та їх проектів у пресі, на «круглих столах», телебаченні, сторінках наукових видань.
Таке тлумачення відомо світу з стародавніх часів. У Стародавньому Римі роз'яснення римськими юристами законів мало не тільки моральне, а й юридичне значення, впливало на розвиток законодавства. Під час тлумачення вони фактично створювали норми, які набували якостей авторитетності, що межувала з обов'язковістю.

Усі форми неофіційного тлумачення правових норм не мають обов'язкової сили, їх фактичне значення зумовлюється авторитетом і обізнаністю інтерпретатора з питань правознавства та рівнем переконливості. Але усі вони справляють певний вплив на різні види юридичної практики і підпорядковані кінцевій меті — досягти однаковості розуміння змісту правових норм.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

  1. Загальна теорія держави і права — Цвік М. В.,Петришин О. В., Аврвменко Л. В.-Харків,-2009 рік.
  2. Венгеров А. Б. Теорія держави і права. — М. — 2004.
  3. Теорія держави і права — Скакун О. Ф.
  4. В. В. Квасов,Л. В. Квасова,О. О. Івакін Основи Правознавства у Схемах і Таблицях. Харків,Видавнича група «Основа» 2008.

ЛітератураРедагувати