Відкрити головне меню

Отто-Ернст Оттенбахер (нім. Otto-Ernst Ottenbacher; нар. 18 листопада 1888, Есслінген-ам-Неккар, Королівство Вюртемберг — пом. 7 січня 1975, Штутгарт) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1941) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Отто-Ернст Оттенбахер
Otto-Ernst Ottenbacher
Aan het einde van de 18e vierdaagse neemt Hauptmann Ottenbacher de vierdaagse-kr – F40034 – KNBLO.jpg
Народження 18 листопада 1888(1888-11-18)
Німецька імперія Есслінген-ам-Неккар, Королівство Вюртемберг
Смерть 7 січня 1975(1975-01-07) (86 років)
Німеччина Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19071945
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Командування 36-та піхотна дивізія
36-та моторизована дивізія
XXXXI моторизований корпус
XIII армійський корпус
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Альберта (Саксонія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
За поранення (нагрудний знак)

БіографіяРедагувати

Отто-Ернст Оттенбахер народився 18 листопада 1888 року в місті Есслінген-ам-Неккар у Вюртемберзькому королівстві Німецької імперії. 29 червня 1907 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 3-го (121-го) піхотного полку армії Вюртемберга. 19 листопада 1908 року отримав військове звання лейтенант.

У складі піхотних підрозділів свого полку бився за часів Першої світової війни на Західному фронті, бої на кордоні, біг до моря, в Арденнах. З зими 1914 року перекинутий на Східний фронт, бився в Польщі, потім, коли 26-ту дивізію перекинули на Балкани, брав участь у боях на Сербському фронті.

У подальшому знову воював на Західному фронті, бої на річці Сомма, біля Аррасу. За бойові заслуги нагороджений низкою орденів та медалей. Був поранений.

Після війни залишився в лавах збройних сил Веймарської республіки, проходив службу на різних командних та штабних посадах. 1 жовтня 1934 року призначений на посаду командира 54-го піхотного полку.

Командував дивізією № 177, з 25 жовтня 1940 року командир 36-ї піхотної дивізії, яка невдовзі була переформована на 36-у моторизовану дивізію. На чолі цієї дивізії брав участь у німецько-радянській війні, його з'єднання діяло на північному фланзі фронту, бої в Балтійських країнах, під Ленінградом, восени 1941 року дивізію перекинули до групи армій «Центр», де вона билась під Москвою.

У жовтні 1941 року під час боїв під Калініним, літак зв'язку генерала О.-Е.Оттенбахер був збитий радянськими винищувачами й здійснив аварійну посадку. У наслідок пожежі на борту літака, він дістав серйозних опіків та був відправлений на лікування до Німеччини.

13 січня 1942 року генерала О.-Е.Оттенбахер призначили командувати XIII армійським корпусом, але вже у квітні 1942 року його вивели до резерву й літом призначили на другорядну посаду до окупованої Франції в регіон Дордонь.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати