Оттон-Вільгельм (граф Бургундії)
Оттон-Вільгельм (*Otte-Guillaume, бл. 955/962 — 21 вересня 1026) — граф Бургундський, Маконський та Неверський.
| Оттон-Вільгельм | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Генріх I | |
| Наступник: | приєднано до Франції | |
| Народження: | 958[1] | |
| Смерть: |
21 вересня 1026 або 23 жовтня 1026[2] Діжон | |
| Поховання: | Діжонський собор | |
| Рід: | Анскаріди | |
| Батько: | Адальберт I | |
| Мати: | Gerberga of Chalond | |
| Шлюб: |
Ерменгарда де Русі Аделаїда Анжуйська | |
| Діти: | 3 сина і 3 доньки | |
Біографія
ред.Молоді роки
ред.Походив з італійської династії Анскарідів. Син Адальберта I, короля Італії, та Герберги, доньки Ламберта, графа Шалону. У малому віці після повалення його батька перебрався разом з Адальбертом і Гербергою до Бургундського герцогства, де в Отені їм надав притулок місцевий герцог Генріх I.
У 972 роцібув фактично всиновлений герцогом Генріхом I. Здобув виховання при дворі останнього. У 976 році оженився на доньці графа де Русі. У 978 році отримав Неверське графство, 982 року — Маконське і Бургундське графства. 986 року Оттона-Вільгельма призначено намісником Бургундського герцогства.
У 995 році призначив намісником Макону свого сина Гі, а у 1002 році — графом.
Герцог
ред.У 1002 році після смерті відчима Генріха I Бургундського, що не залишив синів, оголосив себе герцогом. Втім відразу стикнувся з зазіханнями Роберта II, короля Франції, який доводився небожем покійному герцогу. Розпочалася війна, що тривала до 1005 року.
У 1005 році після поразки від військ короля Франції вимушений був зректися права на герцогство, проте залишив за собою графства Бургундія, Бомон, Фувен, Ошере.
Граф Бургундії
ред.З огляду на ситуацію спрямував зусилля на піднесення залишених володінь. У 1006 році (після смерті сина Гі) передав онуку — Оттону II — Маконське графство, а сину Раулю — графства Амуа, Варе і Портуа. У 1014 році отримав від імператора Генріха II підтвердження на володіння абатства Фрутуарія.
У 1016 році після визнання Рудольфом III, королем Бургундії, васальної залежності від Генріха II, імператора Священної Римської імперії, Оттон-Вільгельм очолив повстання бургундських графів проти короля. Водночас Оттон-Вільгельм відмовився визнати зверхність імперії.
У 1018 році Рудольф III вимушений був скасувати угоду з імператором. Втім того ж року останній знову змусив короля Бургундії знову визнати себе спадкоємцем трону. Ця боротьба тривала до самої смерті Оттона-Вільгельма, який вправно відбивав напади імператорських військ. Помер у 1027 році, йому спадкував син Рено I.
Родина
ред.1. Дружина — Ерменгарда (д/н-1005), донька Рено, графа Русі
Діти:
- Гі (бл.975-1006), граф Макону
- Матильда (975/980 — 1005), дружина Ландеріка де Монсо, графа Неверського
- Бруно, архидиякон в Лангрі
- Герберга (бл. 985—1019/1024), дружина Вільгельма II, графа Прованського
- Рено I (бл. 990—1057), граф Бургундський
- Агнес (бл. 995—1068), дружина Вільгельма V, графа Пуатевінського, герцога Аквітанського
2. Дружина — Аделаїда-Бланка, донька Фулько II, графа Анжуйського
Примітки
ред.- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Find a Grave — 1996.
Джерела
ред.- Constance B. Bouchard, 'The Origins of the French Nobility: A Reassessment', The American Historical Review, Vol. 86, No. 3 (Jun., 1981), pp. 515-16.
- Louis Halphen, «La Francia dell'XI secolo», cap. XXIV, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 770—806.
- Christian Settipani, La Noblesse du Midi Carolingien (Prosopographia et Genealogica 5, 2004), p. 313, note 2