Відкрити головне меню

Отакар Вавра

чеський кінорежисер, сценарист, педагог

Отака́р Ва́вра (чеськ. Otakar Vávra; 28 лютого 1911, Градець-Кралове, Австро-Угорщина (нині — Чехія) — 15 вересня 2011, Прага, Чехія) — чеський кінорежисер, сценарист, монтажер і педагог. За 80 років активної творчої діяльності зняв близько п'ятдесяти кінострічок в найрізноманітніших жанрах[1].

Отакар Вавра
чеськ. Otakar Vávra
Otakar Vávra.jpg
Отакар Вавра у 1980 р.
Дата народження 28 лютого 1911(1911-02-28)
Місце народження Градець-Кралове, Австро-Угорщина
Дата смерті 15 вересня 2011(2011-09-15) (100 років)
Місце смерті
Громадянство Чехія Чехія
Професія кінорежисер, сценарист, монтажер
Роки активності 19312002
IMDb ID 0904706
Нагороди та премії
Орден Республіки (ЧССР)
Орден Праці (Чехословаччина)
Медаль «За заслуги» I ступеня
Commons-logo.svg Отакар Вавра у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Отакар Вавра народився 28 лютого 1911 року в Градці-Кралове, Австро-Угорщина (нині Чехія). Після закінчення середньої школи вивчав архітектуру в технічних вишах Брно і Праги. Починаючи з 1929-го зацікавився кінематографом, писав статті про кіно. Як член об'єднання прогресивної інтелігенції «Лівий фронт» брав участь в організації перших переглядів радянських фільмів в Чехословаччині.

На початку 1930-х Ваврf зняв декілька короткометражних фільмів, переважно експериментального характеру («Світло пронизує пітьму», спільно з оператором Ф. Пілатом, «Ми живемо в Празі», «Листопад» та ін.). Працював сценаристом і асистентом режисера на низці стрічок. Як сценарист і режисер спеціалізувався на екранізаціях чеської і світової класики. У ігровому кіно дебютував фільмом «Філософська історія» (1937, за однойменною повістю Алоїса Їрасека), що оповідає про революційні події 1848 року та участь в них патріотично налаштованих чеських студентів. Потім слідували «Невинність» (1937, за повістю Марії Маєрової) та вільна адаптація п'єси класика чеської драматургії Ладислава Строупежницького — комедія «Цех кутногорських дів» (1939).

У роки німецької окупації Отакар Вавра продовжив почату лінію двома фільмами з празького життя за романами К. М. Чапека-Хода «Гумореска» (1937) і «Турбіна» (1941) та вдалою екранізацією класичної «Казки травня» В Моштика, що поетично прославляє природу й чистоту людських почуттів[2]. На початку 1940-х знімає декілька малопомітних фільмів як за власними сценаріями, так і екранізацій, бажаючи врятувати від примусових робіт на окупантів себе і друзів-кінематографістів[2]. Дві історичні стрічки за 3. Вінтером «Розіна-знайда» (1945) і «Безтурботний бакалавр» (1946), закінчені вже після звільнення Чехословаччини, завершують цей період творчості Ваври.

Наприкінці Другої світової війни (1944—1945) Отакар Вавра брав участь в розробці проекту націоналізації вітчизняного кінематографа, а після завершення війни - в його реалізації. З 1947 р.оку він займав низку високих посад в структурах кінематографу: художній керівник творчої групи, член колективного керівництва кіностудії «Баррандов», член ідейно-художніх рад генерального директора «Чехословацького кіно», член консультативної ради міністерства культури і освіти.

Після війни Вавра підтверджує свою репутацію високопрофесійного обдарованого режисера вдалими екранізаціями чеської класики, в яких відчувається живий контакт з часом («Передчуття», «Кракатит» і «Німа барикада», Державна премія Чехословаччини за 1949 року, за творами М. Пуйманової, К. Чапека і Я. Дрди відповідно). У першій половині 1950-х років вдало екранізує роман Ржезача «Наступ» (1952) і створює гуситську трилогію («Ян Гус», 1955, «Ян Жижка», 1956, «Проти усіх», 1957).

З 1956 року Отакар Вавра — педагог, а потім професор і керівник кафедри теле- і кінорежисури в Празькій академії виконавських мистецтв (ФАМУ). Він був педагогом практично усіх заслужених режисерів цього періоду: Віри Хитілової, Їржі Менцеля, Яна Шмідта, Мілоша Формана. У нього навчався також Емир Кустуриця[1].

У період так званої «нормалізації» 1970—1980 років Вавра знімає фільми про недавню й далеку історію чеського народу: «Дні зради» (1972), «Соколове» (1975, спільно з СРСР), «Визволення Праги» (1978) та ін., нові версії своїх старих фільмів («Темне сонце» за «Кракатитом» К. Чапека), серію біографічних стрічок, героями яких стають офіційно схвалені діячі національної історії і культури («Мандри Яна Амоса», «Олдржих і Вожена» та ін.).

Останній свій фільм, «Моя Прага», Отакар Вавра зняв у 2002 році. У тому ж році він випустив книгу «Надзвичайне життя режисера» про кінематографічні проблеми, що виникали з процесі створення власних фільмів, і їх можливих рішеннях.

ФільмографіяРедагувати

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1931 к/м Світло пронизує пітьму Svetlo proniká tmou  
к/м Ми живемо у Празі Zijeme v Praze  
1933 Світанок Svítání  
1935 Одинадцятий наказ Jedenácté prikázání  
Мариша Marysa  
к/м Листопад Listopad    
1936 Вуличка в рай Ulicka v ráji  
Вуличні сирітки Ulicnice  
Троє на снігу Tri muzi ve snehu  
1937 Мораль передусім Mravnost nade vse  
Обхідник № 47 Hlidac c.47  
Її падчерки Její pastorkyne  
Невинність Panenství    
1938 Філософська історія Filosofská historie    
На сто відсотків Na sto procent  
1939 Цех кутногорських дів Cech panen kutnohorských    
Гумореска Humoreska    
Дівчина у блакитному Dívka v modrém    
Верблюд через голкове вушко Velbloud uchem jehly    
Зачарований будинок Kouzelný dum    
1940 Пацієнтка лікаря Гегла Pacientka Dr. Hegla    
Кохана в масці Maskovana milenka    
Травнева казка Pohádka máje  
к/м Афера з Рубенсом Podvod s Rubensem  
1941 Турбіна Turbina    
1942 Я зараз повернуся Prijdu hned    
Зачарована Okouzlená    
1943 Щасливої дороги Stastnou cestu    
1945 Батьківщина зустрічає Vlast vítá  
Розіна-знайда Rozina sebranec    
1946 Безтурботний бакалавр Nezbedný bakalár    
док. Шлях до барикад Cesta k barikádám  
1947 Передчуття Predtucha    
1948 Кракатит Krakatit    
Готель «У кам'яного столу» Hostinec U kamenného stolu  
1949 Німа барикада Nemá barikáda    
Революційний 1848 рік Revolucni rok 1848  
1952 Наступ Nástup    
1954 Ботострой Botostroj  
Ян Гус Jan Hus    
1957 Ян Жижка Jan Zizka    
1958 Проти всіх Proti vsem    
Громадянин Бріх Obcan Brych    
1959 Перша рятувальна První parta    
1960 Поліцейська година Policejní hodina    
Серпнева неділя Srpnová nedele    
док. Народний артист Зденек Штепанек Národní umelec Zdenek Stepánek    
1961 Нічний гість Nocni host    
1962 Гаряче серце Horoucí srdce    
1965 Золотий ранет Zlatá reneta    
1966 Романс для флюгельгорна Romance pro křídlovku    
1968 Тринадцята кімната Trináctá komnata    
1969 Молот проти відьом Kladivo na carodejnice    
1972 Дні зради Dny zrady    
1975 Соколово Соколово    
1977 Історія любові і честі Príbeh lásky a cti    
1978 Визволення Праги Osvobození Prahy    
1981 Темне сонце Temné slunce    
1983 Мандри Яна Амоса Putování Jana Amose    
1984 Комедіант Komediant    
1985 Олдржих і Божена Oldrich a Bozena    
1986 Вероніка Veronika    
1988 Європа танцювала вальс    
2002 к/м Моя Прага Moje Praha    

ВизнанняРедагувати

НагородиРедагувати

  • Державна премія Чехословаччини за режисуру (1949)
  • Заслужений художник (1955)
  • Орден Праці (1961)
  • Трилобіт (1966)
  • Народний артист Чехословаччини (1968)
  • Державна премія Клемента Готвальда (1968)
  • Премія Антоніна Запотоцького (1973)
  • Орден Республіки (1981)

Кінопремії[3]Редагувати

Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1938 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Невинність Номінація
Філософська історія Номінація
Цех кутногорських дів Номінація
1939 Гумореска Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі фестивалю — Художній фільм Безтурботний бакалавр Номінація
Кінофестиваль у Мар-дель-Плата
1960 Найкращий фільм Перша рятувальна Номінація
1970 Найкращий фільм Молот проти відьом Номінація
Премія кіноклуба Núcleo за найкращий фільм Нагорода
Приз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадка Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
1965 «Золота мушля» за найкращий Золотий ранет Нагорода
Московський міжнародний кінофестиваль
1967 Гран-прі Романс для флюгельгорна Номінація
Спеціальний срібний приз Нагорода
1973 Золотий приз Дні зради Номінація
1900 Диплом журі Нагорода
Кінофестиваль у Пльзені
1990 «Золотий зимородок» Молот проти відьом Нагорода
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
2001 Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф Нагорода
Премія «Чеський лев»
2002 Нагорода за художні досягнення Нагорода

ПриміткиРедагувати

  1. а б Отакар Вавра как столетие чешского кино. Отакар Вавра как столетие чешского кино. Ради Свобода (рос). 28.02.2011. Процитовано 29.09.2017. 
  2. а б Режисерська енциклопедія. Кіно Європи, 2002, с. 30
  3. Нагороди та номінації Отакара Ваври на сайті IMDb (англ.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати