Зсідання крові

втрата текучісті крові
(Перенаправлено з Осідання крові)
Схема взаємодії факторів згоратння крові

Коагуля́ція (гемокоагуля́ція, зсіда́ння[1] і (рідко) згорта́ння[1] крові) — одна із ланок гемостазу, що є складним поетапним процесом(«каскад»), який являє собою утворення білка фібрину в крові, що призводить до формування згустка (тромба), унаслідок — кров набуває сироподібної консистенції (переходить з рідкого у гелеподібний стан). Таким чином, даний процес — природний захист організму від утрати великих обсягів крові внаслідок ран та інших порушень цілісності судин в складі будь яких тканин організму ( наприклад, шкіри, слизових оболонок тощо). Коли відбувається процес руйнування стінки судини, біля місця травми збираються тромбоцити, виділяють тромбопластин, який разом із протромбіном, кальцієм і вітаміном К сприяють утворенню фібрину. Унаслідок відбувається процес утворення мереж фібрину, які затримують форменні елементи крові. Такий згусток називається тромбом, а процес коагуляції займає близько 5 хвилин.

Фактори зсідання кровіРедагувати

У плазмі крові у вільному стані міститься багато сполук, що беруть участь у процесі зсідання крові.

Ці фактори зафіксовані у всіх формених елементах крові (тромбоцитах, еритроцитах, лейкоцитах). За міжнародною номенклатурою плазменні фактори згортання крові позначаються римськими цифрами з урахуванням хронології їх відкриття. Усі ці фактори можна розділити на дві групи:

  • ферменти — фактори XII, XI, X, VII, II
  • неферменти — фактори I, IV, V, VIII

Причому, якщо фактор I є білком фібриногеном, який виконує важливішу функцію у формуванні згустка крові, то інші (IV, V, VIII) є активаторами ферментативних процесів.

Цифрові позначення за міжнародною номенклатурою та Синоніми:

I Фібриноген

II Протромбін, Тромбін

III Тканинний тромбопластин

IV Іони кальцію (Ca2+)

V Проакцелерин, лабільный фактор

VII Проконвертин, аутопротромбін I

VIII Антигемофільний глобулін (АГГ, англ. AHF, F8)

IX Фактор Крістмаса, плазмовий компонент тромбопластину,англ. F9, аутопротромбін II

X Фактор Стюарта-Прауера, протромбіназа, аутопротромбін III

XI Плазмовий попередник тромбопластину, англ. F11

XII Фактор Хагемана, контактний фактор, (англ. HAF)

XIII Фібрин-стабілізуючий фактор, фібриназа

Стадії коагуляціїРедагувати

Розрізняють стадії коагуляції:

  • 1 стадія — прихована коагуляція. На цій стадії частки укрупнюються, але ще не втрачають свою седиментаційну стійкість.
  • 2 стадія — явна коагуляція. На цій стадії частки втрачають свою седиментаційну стійкість. Якщо щільність частинок більше щільності дисперсійного середовища, утворюється осад.[2]

Фази зсідання кровіРедагувати

Процес зсідання крові починається внаслідок контакту з чужорідною поверхнею — пошкодженою стінкою судини. У 1-й фазі — фазі утворення тромбопластину — відбуваються дві паралельні реакції: утворення кров'яного тромбопластину (внутрішня система гемостазу) і утворення тканинного тромбопластину (зовнішня система гемостазу).

Перехід протромбіну в тромбін (друга фаза зсідання) відбувається під впливом кров'яного і тканинного тромбопластину.

3 фаза — утворення фібрину відбувається у три етапи: спочатку внаслідок ферментативного процесу утворюється профібрин, потім після відщеплення фібропластина А і В — фібрин-мономер, молекули якого в присутності іонів СА4 піддаються полімеризації.

Ця фаза завершується за участю XIII фактору плазми та 2-го фактора тромбоцитів. Весь процес закінчується ретракцією утвореного згустку.

Такий механізм плазмового гемостазу. Однак наявність тільки такої системи зробило б небезпечним виникнення внутрішньосудинного зсідання крові. Для запобігання цього існує ряд механізмів: У звичайному стані всі фактори згортання перебувають у неактивному стані. Для запуску процесу необхідна активація фактора Хагемана (XII).

Крім про-коагулянтів існують і інгібітори процесу гемостазу. Універсальний інгібітор, що впливає на всі фази зсідання, — гепарин, що продукується огрядними клітинами, в основному в печінці.

Фібринолітична система — частина антизсідальної системи крові, яка забезпечує лізис утворених згустків фібрину.

Рівновага перерахованих систем призводить до того, що в нормі кров спокійно тече по судинах і внутрішньосудинних тромбів практично не утворюється, хоча постійно йде розвиток пристінкового фібрину.

При кровотечі у місці травми судинної стінки швидко утворюється тромбоцитарний згусток, на який «сідає» фібрин. Це призводить до досить надійного гемостазу. Таким чином досить швидко зупиняється кровотеча з дрібних судин. Якщо ж організм самостійно не справляється з кровотечею, доводиться вдаватися до штучних методів його зупинки.

Метод визначення швидкості коагуляціїРедагувати

  • Тривалість кровотечі по Дюке(інколи, Дунке) — 2-4 хв[3]
  • Час згортання крові (в краплі, за методом Моравіца)[4]
  • ШОЕ — швидкість осідання еритроцитів
  • Час згортання крові МО (міжнародні одиниці)
  • Методом за Мас-Магро — припускає нанесення краплі крові на скло, покрите парафіном і вазеліновим маслом. Після видування краплі крові на скло, через хвилину її забирають назад, потім знову видувають, таким чином, на той момент, коли кров загусне, її вже неможливо буде зібрати в рідкому вигляді. Таким чином, від першої краплі на скло, до повного згортання крові повинно пройти близько 12 хвилин — це вважається нормою для здорової людини. Існує ще близько 30-ти способів визначення часу зсідання крові, які можуть займати від декількох хвилин до години.
  • Коагулограма — метод лабораторного дослідження крові з метою встановлення стану згортальної системи.

Коагулограму слід проводити під час вагітності, після операційного втручання, довготривалого прийому сильнодіючих лікарських препаратів, при захворюваннях імунної системи, печінки, судин. У багатьох випадках порушення коагуляції довгий час не має жодних симптомів, ховаючи в собі потенційну небезпеку, тому даний аналіз обов'язково необхідно проводити у разі рекомендації лікаря[5].

  • Методом Лі-Уайта, кров швидко забирається в 3 силіконові пробірки. Обсяг крові — 1 мл в кожну пробірку. Кров нагрівають до 37 ° С і нахиляють. Як тільки при нахилі кров перестає рухатися при русі пробірки, процес вважається закінченим. Час згортання по Лі-Уайту становить 4-6 хвилин.
  • Тромбоеластограма (еластограма, тромбоеластографія (ТЕГ))

Результати відхилення коагуляціїРедагувати

Прични які призводять до коагулопатій різноманітні, серед них можна виділити найчастіші: Серйозна нестача плазмових факторів (IX, VIII, XII, I факторів, які входять в протромбіновий комплекс). Спадкові порушення згортання. Порушення утворення та зсідання фібриногену, ураження та захворювання печінки. Лікування гепарином та іншими препаратами, що перешкоджають згортанню крові. Антикоагулянти, що знаходяться в кровоносній системі.

Серед захворювань, наприклад:

  • Гемофілія — спадкове захворювання, унаслідок якого кров не зсідаєтся і людина може померти від крововиливу при незначній травмі.
  • Апластична анемія — захворювання, для якого характерне пригноблення або припинення дозрівання і зростання всіх клітинних ліній, що знаходяться в кістковому мозку. Причинами даного захворювання можуть бути отруєння сильнодіючими препаратами, інфекції, випромінювання і т. д.
  • При деяких печінкових захворюваннях.

Знижена здатність згущуватися крові може бути небезпечна тривалими кровотечами, в тому числі внутрішнім, що може призводити до летального результату.

Головною небезпекою підвищеної коагуляції — є виникнення тромбів, закупорки судин і інших неприємностей, зв'язаних зі згущенням крові. Під час вагітності дане відхилення може призвести до поганого постачання плаценти киснем і корисними поживними речовинами, навіть викликати передчасні пологи, тому нерідко вагітним жінкам призначають препарати, що розріджують кров. Виникнення тромбів може приводити до найбільш негативних наслідків: від інсультів і інфарктів аж до летального результату.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати