Елліс (Нью-Йорк)

острів
(Перенаправлено з Острів Елис)

Елліс (англ. Ellis Island) — острів у східній частині США y Верхній Затоці Нью-Йорку. Острів Елліс розміщений на відстані 1,6 км на північ від острова Свободи. Початкова площа острова була 21 458 м², але після завезення землі від будівництва метро його площа збільшилася до 129 619 м².

Елліс
Географія
40°41′58″ пн. ш. 74°02′23″ зх. д. / 40.69944444447222054° пн. ш. 74.03972222225000621° зх. д. / 40.69944444447222054; -74.03972222225000621Координати: 40°41′58″ пн. ш. 74°02′23″ зх. д. / 40.69944444447222054° пн. ш. 74.03972222225000621° зх. д. / 40.69944444447222054; -74.03972222225000621
Континент Північна Америка[1]
Природоохоронна територія Statue of Liberty National Monumentd[2]
Акваторія Верхня Нью-Йоркська затока[3]
Площа 6070,2846 квадратний метр і 111 288,5516 квадратний метр
Найвища точка 2 м[4]
Країна
 США[5][6][…]
Адм. одиниця Нью-Джерсі[1]
Мангеттен
Гудзон[5][1]
Населення
Вебсайт nps.gov/elis/index.htm
Елліс. Карта розташування: США
Елліс
Елліс
Елліс (США)
Мапа

CMNS: Елліс у Вікісховищі

Назва походить від прізвища Самуеля Елліса, який придбав цей острів у 1785 році. З 1892 року на острові стала функціонувати імміграційна служба федерального уряду. Після пожежі 1897 року на Елліс Айленд побудували досі існуючу будівлю з цегли у стилі французького відродження. З 1900 року вона служила терміналом, через який до США прибули мільйони іммігрантів. Як вважається, з 1892 р. до 1924 р. через Елліс Айленд було пропущено понад 16 мільйонів осіб. Не менше третини з них осіли в самому Нью-Йорку. Пік припливу іммігрантів припав на 1907 рік, коли через термінал пройшло майже 1,3 мільйона людей.

Від 1 січня 1892 до 12 листопада 1954 р. федерально-імміграційна станція на острові Елліс пропустила приблизно 20 мільйонів людей, здебільшого з Європи. Нині приблизно 100 мільйонів американських громадян мають родини, які пройшли через острів Елліс. Імміграційна служба припинила своє функціонування на острові у 1954 році, тепер там діє Музей імміграції, у якому є архів з персональними картками іммігрантів[7].

Примітки ред.

Посилання ред.