Остень
О́стень[1], о́сті, род. відм. остів[2] (прасл. *ostь, споріднене з «гострий», «осот», «осетер»)[3] — риболовецьке знаряддя у вигляді списа, звичайно з вилоподібним кованим наконечником, трійчаткою, іноді й більшою кількістю вістер, з зазублинами. В Україні остень з двома вістрями також називався сандо́ля[4], з трьома — сандова[5].
Наконечник остеня насаджують на довге, від 2-х метрів, руків'я. Використовується для биття великої риби, рідко — для метання.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Остень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ості // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Сандоля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Сандова // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела ред.
- Заборонені знаряддя та способи вилову
- Острить // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- Острога // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про рибальство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |