Основоположний акт Росія — НАТО
Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю і безпеку між Російською Федерацією і Організацією Північноатлантичного договору (рос. Основополагающий акт о взаимных отношениях, сотрудничестве и безопасности между Российской Федерацией и Организацией Северноатлантического договора) — спеціальний договір про всебічне співробітництво між Російською Федерацією і Організацією північноатлантичного договору, який був прийнятий 27 травня 1997 року.
Акт заклав основи фундаментально нових відносин між Росією і НАТО, насамперед відносин стабільного та довгострокового партнерства. В акті визначені цілі і механізм консультацій, співпраці, спільного прийняття рішень і спільних дій. Обидві сторони (Росія і Організація) отримали право голосу, але не право вето щодо дій один одного. Так, Організація північноатлантичного договору зобов'язалася здійснити глибоку трансформацію, зокрема скоротити і адаптувати свої збройні сили до нових умов, а Росія підтвердила прихильність до подальшого скорочення своїх озброєнь і участі в миротворчих операціях[1][2]. У преамбулі зазначено, що сторони не розглядають одна одну як супротивників.
У 2014 році у зв'язку з анексією Криму та через військове втручання Росії в Україну, а також унаслідок нехтування основоположних принципів Акту про співпрацю між Росією і НАТО, кілька країн-членів Альянсу закликали розірвати договір[3].
25 лютого 2022 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив: «Росія тричі порушила акт „Росія-НАТО“, угода більше не працює»[4].
Передісторія ред.
На початку 1992 року керівництвом Російської Федерації і Сполучених Штатів Америки була підписана спільна декларація про завершення «холодної війни», а в січні 1993 року в Москві Президент Росії Борис Єльцин і Президент США Джордж Буш-старший підписали російсько-американський договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2). Одночасно розвивалися відносини Росії з країнами Західної Європи, що були членами Організації Північноатлантичного договору. У квітні 1992 року Росія спочатку приєдналася до Всесвітнього банку, а згодом і до Міжнародного валютного фонду, тим самим демонструючи курс фінансово-економічної інтеграції з Заходом. У 1994 році Росія приєдналася до запропонованої Альянсом програми «Партнерство заради миру». У 1993–1994 роках керівництво Росії уклало низку угод про партнерство і співпрацю з державами Європейського Союзу, а в 1996 році РФ стала членом Ради Європи. Різка інтеграція Росії, а також спіпраця з НАТО прискорила укладення двосторонніх угод. І вже за рік, 27 травня 1997 року, НАТО та Росія підписали Основоположний акт про співпрацю.
Основні положення ред.
У прийнятому документі закріплені наступні принципи, за якими відбувається побудова взаємовідносин між Росією і НАТО[5][6]:
- розвиток на основі транспарентності: міцного, стабільного, довгострокового і рівноправного партнерства і співробітництва з метою зміцнення безпеки і стабільності в Північноатлантичному регіоні;
- визнання життєво важливої ролі, яку відіграють демократія, політичний плюралізм, верховенство права і повага до прав людини і громадянських свобод, а також розвиток ринкової економіки;
- відмова від застосування сили або загрози силою один проти одного або проти будь-якої іншої держави, її суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності будь-яким чином, що суперечить Статуту ООН;
- повага до незалежності і територіальної цілісності всіх держав, непорушності кордонів і права народу на самовизначення, як це закріплено в Гельсінському Заключному акті та інших документах ОБСЄ;
- запобігання конфліктів і врегулювання суперечок мирними засобами у відповідності до принципів ООН та ОБСЄ;
- підтримка в кожному конкретному випадку миротворчих операцій, здійснюваних під керівництвом Ради Безпеки ООН або під відповідальністю ОБСЄ.
Для здійснення цілей, передбачених Основоположним актом, була створена спільна постійна Комісія Росія-НАТО. Центральним завданням цього органу є формування високого рівня довіри, єдності цілей і співпраці між Росією і НАТО.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Право міжнародної безпеки. Россия и НАТО: новый этап в отношениях. Pravodom — правовий портал (укр.) . Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Офіційний текст: Основоположний акт. НАТО (рос.) . Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Сергей Ромашенко (31 серпня 2014). Несколько стран Запада призвали расторгнуть акт НАТО - Россия. Deutsche Welle (Російська служба) (рос.) . Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Росія тричі порушила основний акт "Росія – НАТО", угода більше не діє, – Столтенберг. 24 Канал (укр.). Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Отношения России с западными державами. Библиотека Razlib.ru (рос.) . Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Международные экономические, военные и политические организации. Библиотека НГПУ (рос.) . Процитовано 21 вересня 2014.
Література ред.
- Л. В. Губерський. Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю та безпеку між НАТО і Російською Федерацією 1997 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
|
Це незавершена стаття про НАТО. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |