Османська Сирія — європейська назва Леванту або Великої Сирії у 1516 — 1918[2]. Терен Великої Сирії під владою Османської імперії в її заключний історичний період мав у складі сучасну Сирію, Ліван, Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія і деяких райони Туреччини й Іраку.

سورية في العصر العثماني
Османська Сирія
Складова Османської імперії
Мамлюцький султанат
1516 – 1918

Прапор Сирія

Прапор

Сирія: історичні кордони на карті
Сирія: історичні кордони на карті
Терен,у складі сирійської провінції за часів Османської імперії
Столиця Алеппо[1]
Мови Османська мова, дамаський діалект, фарсі
Державний устрій Складова Османської імперії
Історія
 - Битва при Мардж Дабік 24 серпня 1516
 - повстання ель-Мані(al-Ma'ni) в ейяляті Дамаск 1633
 - Втргнення Мухаммеда Алі Єгипетського 1831
 - Гірський Ліван отримує спеціальний статус 1861
 - Британська окупація, французька окупація 1918
Попередник
Наступник
Мамлюцький султанат
Арабське Королівство Сирія
Британський мандат у Палестині
Держава Хатай
Сьогодні є частиною Ірак
Ізраїль
Йорданія
Ліван


Туреччина
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Османська Сирія

Після завоювання Сирії османами у мамлюків на початку 16-го століття, переможці розділили країну на два еялети (провінції) Дамаск і Алеппо. Еялет Триполі був утворений в 1579 році, а пізніше еялет Адане був виділений з Алеппо. У 1660 еялет Цфат був створений і незабаром перейменований еялет Сидон.

Після реформи 1864 року еялети були перетворені на вілаєти.

Примітки ред.

  1. Gaskin, James J. 1846 Geography and sacred history of Syria p.33
  2. The policy of Divide and Rule in Syria, A history of the Modern Middle East, Third Edition, Cleveland, Page 218