Осколки (мультфільм)

радянський мультфільм 1966 року

«Осколки» — анімаційний фільм 1966 року Творчого об'єднання художньої мультиплікації студії Київнаукфільм, режисери — Іполит Лазарчук і Євген Сивокінь[2]. Мультфільм озвучено російською мовою. «Осколки» за своєю сценарно-сюжетною побудовою — низка новел. Мультфільм виконано у техніці мальованої анімації. Метраж мультфільму — 284 м[2].

Осколки
Вид мальований
Режисер Іполит Лазарчук
Євген Сивокінь
Сценарист Володимир Капустян
М. Клейнер
Оператор Анатолій Гаврилов
Композитор Антон Муха
Кінокомпанія Київська кіностудія науково-популярних фільмів
Тривалість 10 хв. 22 с.[1]
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1966

Сюжет ред.

Фільм складається з трьох маленьких новел-анекдотів. Всі вони висміюють дрібні незугарності побуту, але дію їх перенесено у праісторичний час, у своєрідне і стилізоване печерне суспільство.

У першій новелі показано, як здоровезний хуліган бешкетує на пляжі.

Друга новела: завдяки тісноті на «автобусі» (автобусом чи, вірніше, таксі працює якийсь доісторичний «…завр» на зразок славетного Джерті-динозавра) сумирний і чесний обиватель-службовець безневинно одержує від сусідки поцілунок — на його щоці лишається відбиток помади. Вдома дружина влаштовує йому грандіозний скандал і, врешті, викидає з печери його кістки.

 
Кадр з мультфільму "Осколки"

І третя новела: як «обмивали» краватку і що з цього вийшло — пропили все.

Не можна сказати, що сатиричне вістря цих трьох новел надто гостре чи спрямоване на найбільш болючі місця сучасності. І тим більш дивує тло, самий ланцюг, який зв'язує ці три анекдоти. А він такий: на кіностудію художніх фільмів «Печерфільм» приносять вибитий на камені сценарій. Редактор його читає його і вимагає «згладити гострі кути». І от після кожної новелки тягнуть і тягнуть цей сценарій до врат «Печерфільму». І проходить він крізь «врата» лише тоді, коли на ньому не лишається жодного гострого місця і він стає круглим, немов яйце.

Над мультфільмом працювали ред.

Критика ред.

  Чи не найголовніший недолік фільму в тому, що зроблено його пере ускладненою кіномовою і доводиться весь час розгадувати, розшифровувати його зміст. І отут ми, здається, підійшли до основи, до кореня суперечливості «Осколків». Так, в них багато вигадки, своєрідності, завзяття. Але є і великий прорахунок. Колектив наших працівників намагається надолужити прогаяне, оволодіти прийомами та методами сучасного мистецтва, діяти на «широкому фронті». І саме в «Осколках» припустився помилки. Адже малюнок цього фільму перебуває під дуже великим впливом сучасної «середньоєвропейської» карикатури. Крім того, що це виявило запозиченість зорового ряду фільму, виявило його стандартизованість (хоча й на вищому щаблі, це не міняє діла), некритичне запозичення далося взнаки і в іншому плані. Йдеться про те, що переускладненість фільму, необхідність його «розшифровування» глядачем іде саме від цього. Адже режисер (він же і художник-постановник) взяв за основу динамічних, рухомих образів манеру статичної карикатури, розрахованої на довге споглядання. І не врахував цього. Звідси й пішла утрудненість сприйняття фільму.  

Крижанівський Б. М., Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с.129

Дивись також ред.

Примітки ред.

  1. Обчислено за метражем
  2. а б Крижанівський Б. М. Мальоване кіно України. — Київ: «Мистецтво», 1968. — с.155

Джерела ред.