Осипов Василь Миколайович

О́сипов Васи́ль Микола́йович (рос. Осипов Василий Николаевич; 30 грудня 1917(19171230) — 16 липня 1991) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, гвардії майор. Двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944).

Василь Миколайович Осипов
рос. Василий Николаевич Осипов
Василий Николаевич Осипов.jpg
Народження 30 грудня 1917(1917-12-30)
Петроград
Смерть 16 липня 1991(1991-07-16) (73 роки)
Ленінград
Поховання Південний цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ авіація далекої дії
Освіта Оренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd (1940)
Роки служби 1937–1954
Партія ВКП(б)
Звання CCCP air-force Rank major infobox.svg Майор авіації
Формування 5-й гвардійський ап АДД
26-й гвардійський бап
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Осипов Василь Миколайович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 30 грудня 1917 року в місті Петрограді в родині робітника. Росіянин.

До лав РСЧА призваний за спецнабором ЦК ВЛКСМ у 1937 році. У 1940 році закінчив Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків.

Учасник німецько-радянської війни з 26 липня 1941 року. Був пілотом 81-го авіаційного полку 50-ї авіаційної дивізії далекої дії, командиром авіаційної ланки 5-го гвардійського авіаційного полку тієї ж дивізії, командиром 3-ї ескадрильї 26-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку.

Всього за роки війни на літаках Іл-4, Лі-2 і В-25 здійснив 412 вдалих бойових вильотів[1] на бомбардування військово-промислових, політичних і адміністративних центрів Фінляндії, Румунії, Німеччини, залізничних вузлів і скупчень військ супротивника. Із загальної кількості бойових вильотів 30 здійснив вдень, з них 16 — на далекі цілі. У повітряних боях його екіпаж (штурман — капітан Б. П. Гущин, стрілець-радист — старшина В. І. Синицин, повітряний стрілець — старшина В. Панфілов) збив 6 ворожих літаків.

Після війни обіймав низку командних посад у ВПС СРСР. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу. У 1954 році за станом здоров'я вийшов у запас.

Мешкав і працював у Ленінграді, де й помер 16 липня 1991 року. Похований на Південному цвинтарі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року за мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, старшому лейтенантові Осипову Василю Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 691)[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1944 року гвардії капітан Осипов Василь Миколайович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 19/ІІ).

Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора (05.11.1941, 28.04.1943), орденами Олександра Невського (02.10.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Пам'ятьРедагувати

У місті Санкт-Петербурзі (Російська Федерація) на алеї Героїв Московського парку Перемоги 15 травня 1948 року встановлено бронзове погруддя роботи скульптора С. Д. Шапошникова[3].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати