Осиповський Тимофій Федорович
Тимофій Федорович Осиповський (22 січня (2 лютого) 1765, с. Осипове, Ковровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія — 12 (24) червня 1832, Москва, Російська імперія) — український математик і філософ-раціоналіст. Учитель Михайла Остроградського, ректор Харківського університету (1813—1820).
| Тимофій Федорович Осиповський | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
22 січня (2 лютого) 1765 с. Осипове, Ковровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія | ||
| Помер |
12 (24) червня 1832 (67 років) Москва, Російська імперія | ||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | ||
| Країна |
 Україна | ||
| Діяльність | математик | ||
| Alma mater | Владімірська духовна семінарія | ||
| Галузь | математика, астрономія, фізика, філологія, філософія і ін. | ||
| Заклад | Харківський університет | ||
| Відомі учні | М. В. Остроградський, А. Ф. Павловський | ||
| Відомий завдяки: | ректор Харківського університету. | ||
| Нагороди |
| ||
 Висловлювання у Вікіцитатах Осиповський Тимофій Федорович у Вікісховищі | |||
Життєпис ред.
Народився 2 лютого 1766 р. у с. Осипове, Ковровського повіту, Владимирської губернії в родині сільського священика. Для отримання середньої освіти Осиповський був відданий у Владимирську семінарію, де навчався до 1783 року. Він успішно переходив із класу в клас і в 1783 р. повинен був закінчити курс по класу риторики. Але в тому ж 1783 р. в Петербурзі була заснована перша в Росії вчительська гімназія (згодом — Педагогічний інститут). У цю гімназію були викликані з духовних академій і семінарій найкращі студенти для підготовки до вчительської діяльності, у тому числі й Осиповського, який закінчив її у 1786 році.
Після закінчення гімназії переїхав до Москви. Працював учителем фізики, математики та російської словесності. у народному училищі.[1][2]
У 1800 р. повернувся до Санкт-Петербургу.[1]
У 1800—1803 рр. — посів кафедру фізики і математики в Петербурзькій учительский гімназії (1803 р. перетворена у Петербурзький педагогічний інститут, Осиповський продовжив працювати в ньому в якості професора).[1]
Наприкінці 1802 р. від імені попечителя графа С. О. Потоцького В. Н. Каразін запропонував йому очолити кафедру чистої математики. Осиповський переїхав до Харкова, брав активну участь у відкритті університету.
У 1807 р. Загальні Збори університету присвоїли Осиповському ступінь доктора. У 1811—1820 роках він викладав також на кафедрі прикладної математики. Читав курси математики, механіки, оптики та прикладної астрономії. Серед його учнів був видатний математик М. В. Остроградський.
Брав активну участь в організації Товариства наук при університеті (засноване у 1812 р.), неодноразово обирався його головою.[1] Був активним членом, а згодом і головою Філотехнічного товариства.
У 1813—1820 рр. ректор Харківського університету. У 1819 р. був затверджений у званні заслуженого професора.
За наполяганням попечителя університету і його округу, віце-президента Петербурзького біблійного Товариства З. Я. Карнєєва, 1 листопада 1820 р. був звільнений з посади ординарного професора і ректора. Причиною цього стала різка критика Осиповського у бік Корнєєва, який відразу ж після вступу на посаду у 1817 р. видав циркулярну пропозицію, що Святе Письмо має служити основою викладання всіх наук. Згодом він також видав низку приписів, спрямованих до встановлення та поширення в університеті і в усіх навчальних закладах округу читання Біблії, творів святих отців і творів "освічених від Бога людей, що з'явилися особливо в минулому столітті, які з коренем ниспровергли помилкове філософське вчення непереможними доказами, взятими з слова Божого і з внутрішнього пізнання зіпсованої через падіння природи людської ".[2]
Вийшовщи у відставку, Осиповський переселився до Москви, де й помер 12 (24) червня 1832 року. Похований на Ваганьківському кладовищі.[3]
У 1863 р. у Харківському університеті була заснована стипендія імені Осиповського.[1]
Наукова діяльність ред.
Підготовлений Осиповським підручник математики витримав три видання і користувався великою популярністю.
Осиповський одним з перших виступив з критикою філософії І. Канта у своїх публічних промовах «О пространстве и времени» (1807) та «Рассуждении о динамической философии Канта» (1813).
До останніх років його життя відносяться праці, присвячені оптичним явищам, що відбуваються в земній атмосфері. Займався популяризацією науки, переклав на російську мову «Небесну механіку» Лапласа (залишилася в рукописі) і «Логіку» Кондільяка. Активний член, а потім і голова Філотехнічного товариства, заснованого при Харківському університеті.[4]
Твори ред.
- Рассуждение о пользе наук. Торжество Моск. Главного училища. — М., 1795
- Курс математики. — Т. 1, содержащий общую и частную арифметику. — СПб., 1802 (те саме: СПб., 1813; СПб., 1820), Т. 2, содержащий геометрию, прямолинейную и сферическую тригонометрию и введение в криволинейную геометрию, — СПб., 1801 (те саме; СПб., 1814), Т. 3, содержащий в себе теорию аналитических функций. — СПб. — 1823
- Логика или умственная наука, руководствующая к достижению истины, соч. аббата Кондильяка (Пер. з франц.). — М., 1805
- О пространстве и времени // Речи, говоренные в торжественном собрании Имп. Харьков. ун-та, бывшем 30 авг. 1807 г. — Х., 1807
- Рассуждение о динамической системе Канта // Речи, говоренные в торжественном собрании Имп. Харьков. ун-та, бывшем 30 авг. 1813 г. — Х., 1807
- О действии сил на гибкие тела и происходящем от того равновесии. Доложено на заседании Общ-ва Науки при Харьков. ун-те в 1814 г. — Х., 1817
- О пространстве и времени. Рассуждение о динамической системе Канта // Избр. произведения естествоиспытателей первой пол. XIX в. — М., 1959 (те саме: Русск. просветители (От Радищева до декабристов): Собр. произведений: В 2 т. — Т. 2. — М., 1966); Из отзыва на учебник «Логики» проф. А. И. Стойковича (1814). Отзыв на учебник «Логики» проф. И. Е. Шада (1816) // Там само[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Ректори Харківського університету, 2015, с. 16.
- ↑ а б Просмотр документа - dlib.rsl.ru. dlib.rsl.ru. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Осиповський, Тимофій Федорович — ВУЕ. vue.gov.ua (укр.). Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Осиповський Тимофій Федорович. Karazin University. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Осиповський Тимофій. Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник. litopys.org.ua. Процитовано 17 лютого 2020.
Джерела ред.
- Осиповський, Тимофій Федорович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 457. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Шліхта І.В. Осиповський, Тимофій Федорович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Осиповський Тимофій Федорович // Ректори Харківського університету (1805-2014): біобібілогр. словник / уклад. В. Д. Прокопова, Р. А. Ставинська, М. Г. Швалб, Б. П. Зайцев, С. М. Куделко, С. І. Посохов, С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова; ред. кол.: В. С. Бакіров (голов. ред.); наук. ред. С. М. Куделко; ред. Н. М. Березюк, А. О. Давидова, О. С. Журавльова; бібліогр. ред. С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова. — 2-е вид., переробл. і допов. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразина, 2015. — С. 16-22.
Посилання ред.
Кафедра теоретической механики Харьковского национального университета. Осиповский Тимофей Федорович