Вікіпедія

Осипенко Леонід Гаврилович

український військовик

Леонід Гаврилович Осипенко (11 травня 1920(19200511), Криндачівка, Донецька губернія, Українська РСР — 14 березня 1997, Обнінськ, Російська Федерація) — радянський військовий моряк-підводник, учасник Німецько-радянської війни, командир першого радянського атомного підводного човна К-3 («Ленінський комсомол») . Герой Радянського Союзу (23.07.1959)[1]. Контр-адмірал (17.04.1962)[2].

Осипенко Леонід Гаврилович
Народження 11 травня 1920(1920-05-11)
Красний Луч, Донецька губернія, Українська РСР
Смерть 14 березня 1997(1997-03-14) (76 років)
Обнінськ, Калузька область, Російська Федерація
Поховання Кончаловський цвинтарd
Країна  СРСР
Приналежність СРСР
Рід військ Військово-морський флот
Освіта Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Роки служби 1938—1980
Партія КПРС
Звання Контр-адмірал
Командування першим радянським атомним підводним човном К-3 «Ленінський комсомол»
Війни / битви Німецько-радянська війна
Автограф
Нагороди

Герой Радянського Союзу

Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ» Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
 Шаблон:Ювілейна медаль 300 років Російському флоту
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Державна премія СРСР
Знак «Командир підводного човна»
CMNS: Осипенко Леонід Гаврилович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився у селі Криндичівка, Луганської області (нині перебуває в межах міста Красний Луч) у родині робітника. Незабаром помер батько, мати переїхала із сином до Краснодара, а потім до родичів у місті Грозний. Закінчив 10 класів середньої школи у Грозному в 1937 році. Вступив до Новочеркаського індустріального інституту, де навчався на маркшейдерському відділенні гірничого факультету.

У серпні 1938 року, після закінчення першого курсу інституту, за путівкою комсомолу, виданою Ростовським міським комітетом ВЛКСМ, був зарахований до ВМФ СРСР і перейшов до Вищого військово-морського училища імені М. В. Фрунзе, яке закінчив у грудні 1941 року.

Учасник Німецько-радянської війни з грудня 1941 року: відразу після закінчення військового училища був направлений дублером командира БЧ-3 на підводний човен Щ-201 Чорноморського флоту, на якому взяв участь у Керченсько-Феодосійській десантній операції. У цій операції підводний човен забезпечував навігаційне забезпечення висадки десанту радянських військ у Феодосію як плавучий маяк; потім виконувала таке ж завдання при висадженні Судацького десанту.[3] З лютого 1942 року командував артилерійсько-бойовою частиною на підводних човнах Щ-203 та Щ-202. На цих кораблях воював до завершення бойових дій на Чорному морі у вересні 1944 року. Виконав 10 бойових походів, брав участь у потопленні 4 транспортів супротивника.[4]

Після війни продовжив службу у підплаві. У 1946 та 1949 роках закінчив Курси удосконалення офіцерського складу підводного плавання ВМФ СРСР. З 1946 року — помічник командира підводного човна Щ-207, з 1949 року — старший помічник командира трофейного підводного човна Н-39 Чорноморського флоту. З січня 1950 року служив на 7-му ВМФ на Тихому океані, де послідовно командував трьома підводними човнами: малим М-11, середнім Щ-120 (базувався на Совєтську Гавань), великим Б-12 (базувався на бухту Крашеніннікова, Камчатка).[4]

 
Підводний човен «Ленінський комсомол»

У серпні 1955 року призначений командиром першого радянського атомного підводного човна, що будувався, — проекту 627 «Кіт» (заводський № 254). Екіпаж під його керівництвом проходив навчання в закритому містечку Обнінську на базі лабораторії «В» Міністерства внутрішніх справ СРСР та Обнінської атомної електростанції. На початку 1958 року на чолі екіпажу прибув до Сєвероморська, де прийняв корабель від промисловості і з липня по грудень проводив на ньому державні випробування. 12 березня 1959 року кораблю було присвоєно тактичний номер К-3 («Ленінський комсомол») . Ще кілька місяців корабель проходив дослідні випробування, а також провадились усунення виявлених недоліків.[5]

23 липня 1959 року за успішне виконання урядового завдання з прийому до складу ВМФ СРСР першого підводного човна з ядерною енергетичною установкою та виявлені при цьому мужність і відвагу капітану 1-го рангу Осипенку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі "(№ 11083)[6]. При цьому Осипенко став першим підводником, удостоєним цього звання з моменту закінчення Німецько-радянської війни[7].

У грудні 1959 року призначений начальником Навчального центру ВМФ з підготовки плавскладу атомного підводного флоту у місті Обнінську Калузької області. Крім безпосереднього керівництва цією єдиною у своєму роді військовою частиною, відповідав за розробку методики підготовки екіпажів АПЧ. Він же розробив систему вдосконалення знань викладацького складу, що включає участь у комісіях із випробувань та приймання дослідних зразків АПЧ, участь не рідше одного разу на три роки в роботі державних комісій із проведення випробувань та приймання підводних човнів від промисловості, проходження стажування на діючому підплаві, роботу у складі комісій центральних органів управління ВМФ із перевірки рівня підготовки з'єднань флотів, щорічні відрядження до конструкторських бюро, і низку інших заходів. У 1976—1979 роках за власною вказівкою Головкому ВМФ СРСР С. Г. Горшкова керував науково-дослідною роботою з аналізу та вироблення пропозицій щодо підвищення ефективності системи навчання, комплектування кадрів та бойової підготовки екіпажів АПЧ.[4]

У серпні 1980 року по досягненні віку 60 років контр-адмірал Л. Г. Осипенко звільнений у відставку.

Помер 14 березня 1997 року. Похований на Кончаловському цвинтарі в Обнінську.

Нагороди та почесні звання ред.

 
Пам'ятник на Кончаловському цвинтарі в Обнінську

Державні нагороди ред.

Увічнення пам'яті ред.

  • 510-му навчальному центру ВМФ присвоєно ім'я Л. Г. Осипенка у 1998 році[10] (з 2012 — Навчальний центр імені Героя Радянського Союзу Л. Г. Осипенка ВУНЦ ВМФ Військово-морська академія імені М. М. р. Кузнєцова»)[11].
  • Парковий проїзд у місті Обнінську перейменовано на вулицю Адмірала Осипенка[12].
  • У місті Обнінську, у сквері біля перетину вулиць Перемоги та Курчатова, встановлено погруддя героя (2005)[13].
  • Ім'я Осипенка присвоєно середній загальноосвітній школі № 4 міста Обнінська[14].
  • Ім'я Осипенка присвоєно середній загальноосвітній школі № 288 Заозерська.
  • У школі № 4 міста Обнінська 6 травня 2011 року встановлено погруддя адмірала.
  • У 2014 році ім'ям Осипенка названо банку в Баренцевому морі[15].
  • Меморіальна дошка встановлена на Алеї Героїв у місті Хрустальний.

Твори ред.

  • Осипенко Леонід, Жильцов Лев, Мормуль Микола . Атомна підводна епопея. Подвиги, невдачі, катастрофи. — М: Боргес, 1994. — 400 с. — ISBN 5-85690-007-3 .
  • Осипенко Л. Г., Жильцов Л. М., Мормуль Н. Г. Перший радянський атомний підводний човен. Історія створення. — Москва: Алгоритм, 2017. — 350 с. — ISBN 978-5-906979-65-0 .
  • Осипенко Л. Г. Підводники. Записки командира першого атомного підводного човна. — Волгоград: Комітет з друку та інформації, 1997. — 158 с.
  • Осипенко Л. Г. Підводники. Записки командира першого атомного підводного човна. — Калуга: Золота алея, 2002. — 159 с. — ISBN 5-7111-0329-6 .
  1. ↑ Первый Герой Советского Союза из моряков подводного флота, которым это звание было присвоено в послевоенное время.
  2. ↑ Власюк С., Лурье В. Подводники — Герои Советского Союза. Осипенко Леонид Гаврилович. // Морской сборник. — 2006. — № 5. — С. 86—87.
  3. ↑ Щ-201. // Великая Отечественная. Под водой. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 23 квітня 2022.
  4. ↑ а б в Воложинский М. О., Игнатенков П. В. «Открывший новую эпоху подводных плаваний…». К 100-летнему юбилею контр-адмирала Л. Г. Осипенко. // Военно-исторический журнал. — 2020. — № 5. — С. 90—95. (рос.)
  5. ↑ Первый командир: сборник статей о Л. Г. Осипенко. / Под ред. Р. С. Свиридова. — Обнинск: Искра Плюс, 2002. (рос.)
  6. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 23 июля 1959 года.
  7. ↑ Бытует заблуждение, что Осипенко был самым первым послевоенным Героем Советского Союза. Однако до него было много других награждений, например, в 1946 и в 1948 годах этого звания удостоены 450 участников Великой Отечественной войны, в 1950—1953 годах — 22 участника войны в Корее, в 1956 году — 26 участников подавления Венгерского восстания, десятки лётчиков-испытателей и другие. Более подробная статистика опубликована на сайте «Герои страны» [Архівовано 2012-04-10 у Wayback Machine.].
  8. ↑ а б Награждён в соответствии с указом Президиума Верховного Совета СССР от 04.06.1944 «О награждении орденами и медалями за выслугу лет в Красной Армии» [Архівовано 2017-08-04 у Wayback Machine.].
  9. ↑ Решение Обнинского городского собрания № 11-307 от 17 июля 1986 года[недоступне посилання з Ноябрь 2018].
  10. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 10 января 1998 года № 13 „О присвоении почетного наименования 510 учебному центру Военно-Морского Флота“.
  11. ↑ Указ Президента РФ от 10 января 1998 года № 13 (Собрание законодательства РФ от 19 января 1998 года, № 3, ст. 321).
  12. ↑ Решение городского собрания города Обнинска.
  13. ↑ Победа дождалась Героя // Справочно-новостной сайт Обнинска Obninsk.Name, 11.05.2005 [Архівовано 2014-07-04 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Официальный сайт средней школы № 4 г. Обнинска [Архівовано 2010-03-28 у Wayback Machine.].
  15. ↑ Постановление Правительства Российской Федерации от 4 июня 2014 года № 515 «О присвоении наименований географическим объектам в Баренцевом море» [Архівовано 2015-09-23 у Wayback Machine.].

Література ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Полухина Т. В. и др. Военные моряки — Герои подводных глубин (1938—2005). — М: Кучково поле, 2006. — 368 с. — ISBN 5-86090-212-3. — С. 216—218. (рос.)
  • Грабовский М. П. Первая советская атомная подводная лодка К-3. — М.: Ростилайн, 2005. — 264 с. — ISBN 5-94045-102-0. (рос.)
  • Дыгало В. А. Записки контр-адмирала. — М.: Кучково поле, 2009. — 462 с. — (Военные мемуары).; ISBN 978-5-9950-0033-4. (рос.)
  • Мормуль Н. Г. Первая атомная и ее экипаж (Из воспоминаний участников). — СПб., 2006. (рос.)
  • Первый командир: сборник статей о Л. Г. Осипенко / Под ред. Р. С. Свиридова. — Обнинск: Искра Плюс, 2002. (рос.)
  • Довженко В. Время первых. // Морской сборник. — 2020. — № 7. — С. 41—48. (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осипенко_Леонід_Гаврилович&oldid=40618534