Відкрити головне меню

Сергі́й Григо́рович Оси́ка (нар. 27 березня 1955, м. Київ) — український політик. Колишній народний депутат України. Кандидат юридичних наук, доцент.

Сергій Григорович Осика

Час на посаді:
22 серпня 1994 — 27 січня 1999
Президент  Леонід Кравчук
Леонід Кучма
Прем'єр-міністр  Віталій Масол
Євген Марчук
Павло Лазаренко
Василь Дурдинець
Пустовойтенко Валерій
ПопередникОлег Слєпічев
НаступникАндрій Гончарук

Народився27 березня 1955(1955-03-27) (64 роки)
м. Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
4-го скликання
безпартійний 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї службовців. Українець. Дружина — викладач української мови. Має сина.

ОсвітаРедагувати

У 1977 році закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка за фахом юрист. Аспірант кафедри міжнародного права та іноземного законодавства (19771980).

Кар'єраРедагувати

Був членом Ради національної безпеки при Президентові України.

Член Конституційної комісії від Президента України (листопад 1994 — липень 1996).

Був заступником голови урядової Комісії з питань співробітництва України з ЄС і спеціальним представником уряду України при ГАТТ.

Член Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994); член Ради з питань збереження національної культурної спадщини (червень 1997 — січень 1998); заступник голови Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами (жовтень 1995 — листопад 1998); голова Української секції Українсько-американської спільної комісії сприяння розвитку торгівлі та інвестиціям (з жовтня 1994); уповноважений на виконання функцій члена Президії Міждержавного економічного комітету Економічного союзу; заступник голови Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (з вересня 1995); член Міжвідомчої комісії з питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників (з липня 1998); член Національної ради з питань якості (вересень 1997 — липень 2000).

Позаштатний радник Президента України (до січня 2005).

Член Ради Національного банку України (жовтень 2000 — лютий 2005).

Був член політвиконкому партії «Єдина Україна» (з липня 2004), членом партії ВО «Батьківщина» (20062010).

Парламентська діяльністьРедагувати

Березень 1994 — кандидат в народні депутати України за Київським виборчім округом № 317 Полтавської області, висунутий виборцями. 1-й тур — 9.22 %, 2 місце з 26 претендентів; 2-й тур — 39.08 %, 2 місце.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 11 в списку. На час виборів: Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, безпартійний.

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 за виборчім округом № 96 Київської області, самовисування. «За» 43.46 %, 15 суперників. На час виборів: радник Президента України, безпартійний. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник групи «Народовладдя» (червень 2002 — травень 2004), уповноважений представник групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), уповноважений представник фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — лютий 2006), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з лютого 2006). Член Комітету з питань правової політики (червень 2002 — жовтень 2003), заступник голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з жовтня 2003).

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 15 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 51 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 51 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — жовтень 2010). Виключений з фракції за «за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет міністрів та регламент Верховної Ради України». Перший заступник голови Комітету з питань економічної політики (з грудня 2007).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[1][2]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[3][4].

Нагороди та державні рангиРедагувати

Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 1998). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (липень 2012).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати