Сер Освальд Ернальд Мослі (англ. Oswald Mosley; 16 листопада 1896(18961116), Мейфер, Лондон, Велика Британія3 грудня 1980, Ессонн, Іль-де-Франс, Франція) — британський політик, баронет, засновник Британського союзу фашистів (БСФ).

Освальд Мослі
англ. Oswald Mosley
Sir Oswald Mosley, 6th Bt by Glyn Warren Philpot.jpg
Народився 16 листопада 1896(1896-11-16)[1][2][…]
Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер 3 грудня 1980(1980-12-03)[1][2][…] (84 роки)
Орсе
·хвороба Паркінсона
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[4]
Діяльність політик, льотчик
Alma mater Вінчестер-коледжd, West Downs Schoold і Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Знання мов англійська[5]
Учасник Перша світова війна
Роки активності з 1914
Титул Баронет
Посада канцлер герцогства Ланкастерського, Член 35-го парламенту Сполученого королівстваd[6], Член 34-го парламенту Сполученого королівстваd[6], Член 33-го парламенту Сполученого королівстваd[6], Член 32-го парламенту Сполученого королівстваd[6] і Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[6]
Військове звання лейтенант
Партія Консервативна партія, Лейбористська партія, Британський союз фашистів, New Partyd і Union Movementd
Батько Sir Oswald Mosley, 5th Bt.d[7][8]
Мати Katharine Maud Edwards-Heathcoted[7][8]
У шлюбі з Diana Mitfordd[8] і Lady Cynthia Mosleyd[8]
Діти Nicholas Mosley, 3rd Baron Ravensdaled[8], Макс Мослі[8], Vivien Elizabeth Mosleyd[7][8], Michael Mosleyd[7], Oswald Alexander Mosleyd[7], Michael Mosleyd[8] і Oswald Alexander Mosleyd[8]
IMDb nm0608846

Молоді рокиРедагувати

Народився в родині землевласників. Здобув освіту в привілейованій приватній школі Вінчестер. У січні 1914 року, в 17-річному віці, вступив в відоме своїми традиціями військове училище Сандерхерст. В період навчання захоплювався фехтуванням і боксом і мав успіхи в цих видах спорту. У 30-і роки виступав у складі збірної Великої Британії з фехтування.

З початком Першої світової війни отримав звання молодшого лейтенанта і був направлений в 16-й уланський полк, дислокований у Франції в складі Британського експедиційного корпусу. Невдовзі був відряджений в авіацію, де продовжив службу як льотчик-спостерігач.

Початок політичної кар'єриРедагувати

По закінченню війни почав політичну кар'єру в рядах консервативної партії, потім перейшов до лейбористів, був членом другого лейбористського уряду, який в 1930 році покинув. На початку 30-х, в роки Великої депресії прийняв рішення об'єднати під своїм проводом всі праворадикальні сили країни.

1 березня 1931 року оголосив про організацію так званої «Нової партії», в програмі якої були використані і розвинені основні ідеї, викладені в Маніфесті Мослі. У брошурі «Національна політика», опублікованій в березні 1931, відбилося прагнення помітно обмежити демократію в країні, розширити права і повноваження виконавчої влади, а також, використовуючи соціальну риторику, спертися в своїй діяльності на широкі верстви населення. У жовтні 1931 року в ході загальних парламентських виборів кандидати від партії зазнали поразки. Це призвело до розчарування в парламентаризмі та захопленням італійськими фашистами.

У січні 1932 року відвідав Італію, де зустрічався з Муссоліні, після утвердився в думці організувати фашистське об'єднання. У жовтні 1932 року був створений Британський союз фашистів (БСФ).

Пропонував обмежити владу парламенту і фактично встановити в країні диктатуру.

Восени 1936 року відвідав Німеччину, де одружився з Діаною Гіннес (в дівоцтві Мітфорд) з старого англійського аристократичного роду. На весіллі в будинку Геббельса був присутній Адольф Гітлер, який подарував молодятам свою фотографію в срібній рамці.

АрештРедагувати

Перші місяці після початку Другої світової війни продовжував свою діяльність в БСФ. В травні 1940, після приходу до влади у Великій Британії Вінстона Черчилля, був заарештований разом з більшістю керівників БСФ, а в липні вся фашистська організація була оголошена поза законом.

Утримувався у в'язниці, де мав можливість багато читати, зустрічатись з дружиною та друзями і навіть готувати собі їжу. В 1943 році, через загострення старої хвороби, був звільнений.

Післявоєнний періодРедагувати

По завершенні Другої світової війни повернувся до активної політичної діяльності. 7 лютого 1947 року заснував Юніоністський рух, до якого увійшли понад 50 невеликих ультраправих організацій і груп. Активно відстоював ідею об'єднання західноєвропейських країн для протидії агресивним прагненням СРСР в Європі.

Вважав за необхідне для процвітання єдиної Європи надати їй третину Африки, яка повинна була стати аграрно-сировинним придатком. Виступав за збереження британської колоніальної імперії. Зазначені плани об'єднання Європи пропагував з 1953 по 1959 рік зі сторінок журналу «Європеєць» («Europeen») і в західнонімецькому журналі «Нація Європа» («Nation Europa»).

Для вирішення внутрішньополітичних проблем Великої Британії пропонував репатріювати з країни всіх іммігрантів. Висловлював незгоду з результатами Нюрнберзького трибуналу над нацистськими злочинцями.

В 1959 році вперше після закінчення Другої світової війни взяв участь у загальних виборах в парламент, але не отримав підтримки. На початку 60-х років спробував створити Національну партію Європи, яка повинна була об'єднати провідні праві організації західноєвропейських країн. Однак цей проект не отримав розвитку. Після 1962 року відійшов від активної політичної діяльності.

В основному жив у Франції.

Написав автобіографічну книгу «Моє життя».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати