Осадонакопичення

Осадонакопичення — процес взаємодії поверхневих геосфер Землі — атмосфери, гідросфери і літосфери за участю різних організмів (біосфери), який веде до утворення осадів на поверхні суші, в річках, озерах, морях, океанах.

Осадові породи. Середній тріас. Юта, США.

Загальний описРедагувати

Джерело енергії для процесу осадконакопичення — сонячна радіація, що трансформується на поверхні Землі і у водних басейнах в різні біологічні і геологічні процеси. Джерелом речовини для утворення осадів є продукти вивітрювання і перемиву порід суші, берегів водних басейнів, життєдіяльності організмів, вулканічних вивержень і матеріалу, що надходить із космосу.

Масштаби континентального осадконагромадження різко обмежені за площею і приурочені, головним чином, до понижень у рельєфі – міжгір’їв, озер, долин річок, боліт тощо. Розповсюдження різних за складом та умовами утворення континентальних відкладів залежить від клімату. Для областей зі спекотним аридним кліматом характерними є еолові й сольові відклади; для рівнин із вологим гумідним кліматом – алювіальні, делювіальні, елювіальні, озерно-болотяні відклади; для областей материкового зледеніння – моренні, флювіогляціальні, озерно-льодовикові відклади.

В океанах, що за площею перевищують сушу майже вдвічі, осадконагромадження відбувається майже повсюдно. У мілководних зонах переважають теригенні (уламкові) відклади, які характеризуються значною товщиною осадків, різноманітністю їхнього складу і великою кількістю фауни. У глибоководних зонах розвинуті тонкі глинисті мули та відклади решток планктону. Морські відклади, як і континентальні, також залежать від кліматичних умов. Так, для теплих морів із нормальною солоністю характерними є коралові мули та рифи, для холодних морських вод – відклади діатомових мулів і т. ін.

Перерва у осадонакопиченніРедагувати

Перерва у осадонакопиченні (рос. перерыв в осадконакоплении, англ. break in sedimentation, stratigraphical lacuna; нім. Sedimentationslücke f) — проміжок часу, протягом якого на тій чи іншій ділянці осади не накопичувалися. Як правило, супроводжується розмивом раніше накопичених відкладів або утворенням кори вивітрювання.

Ритмічність осадонакопиченняРедагувати

Ритмічність осадонакопичення (рос. ритмичность осадконакопления, англ. rhythm (rhythmicity) of sedimentation; нім. Rhythmik f der Sedimentanhäufung (Sedimentation)) — відносно рівномірне повторення практично однакових або близьких умов осадонакопичення, внаслідок чого утворюються ритмічно-шаруваті осадові поклади (фліш). Ритмічність, як правило, обумовлюється тектонічними і кліматичними факторами.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати