Орхан Делібаш (нід. Orhan Delibaș; 28 січня 1971, Кайсері, Кайсері (провінція), Центральна Анатолія) — нідерландський професійний боксер турецького походження, призер Олімпійських ігор та чемпіонату Європи.

Орхан Делібаш Boxing pictogram.svg
Загальна інформація
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Народився 28 січня 1971(1971-01-28) (50 років)
Кайсері, Кайсері (провінція), Центральна Анатолія, Туреччина
Вагова категорія перша середня
Зріст 173
Професіональна кар'єра
Перший бій 16 вересня 1995
Останній бій 9 листопада 2008
Боїв 27
Перемог 25
Перемог нокаутом 10
Поразок 2
Спортивні медалі
Представник Нідерланди Нідерланди
Бокс
Олімпійські ігри
Срібло Барселона 1992 до 71 кг
Чемпіонат Європи
Срібло Бурса 1993 до 71 кг

Аматорська кар'єраРедагувати

Підлітком Орхан Делібаш разом з сім'єю переїхав з Туреччини до Нідерландів, де і розпочав займатися боксом.

На чемпіонаті світу 1991 програв в першому бою Торстену Шмітц (Німеччина).

На Олімпійських іграх 1992 завоював срібну медаль.

  • В 1/16 фіналу переміг Чхве Кі Со (Південна Корея) — 3-0
  • В 1/8 фіналу переміг Чаліта Бунсінкарна (Таїланд) — RSCI-2
  • В чвертьфіналі переміг Рауля Маркеса (США) — 16-12
  • В півфіналі переміг Робіна Ріда (Велика Британія) — 8-3
  • В фіналі програв Хуану Карлос Лемус (Куба) — 1-6

На чемпіонаті світу 1993 здобув дві перемоги, а в чвертьфіналі програв Франциску Ваштаг (Румунія) — 5-12.

На чемпіонаті Європи 1993, здобувши три перемоги, в фіналі знов програв Франциску Ваштаг — 4-9, і завоював срібну медаль.

1994 року на Іграх доброї волі переміг Маліка Бейлероглу (Туреччина), програв Сергію Караваєву (Росія) і отримав бронзову медаль.

1995 року став чемпіоном світу серед військовослужбовців.

Професіональна кар'єраРедагувати

1995 року Делібаш розпочав професіональну кар'єру, яка тривала 13 років. Провів загалом 27 боїв, в яких зазнав лише 2 поразки. Першої поразки нокаутом в сьомому раунді зазнав 1999 року від чемпіона Європи за версією EBU в першій середній вазі француза сенегальського походження Мамаду Тіам, а через рік в бою за вакантний титул чемпіона Європи поступився технічним рішенням в третьому раунді росіянину Роману Кармазіну.

ПосиланняРедагувати