Орфеєв Серафим Дмитрович

Серафи́м Дми́трович Орфе́єв (* 15 (2) травня 1904, Крутченська Байгора, Воронезька губернія (сучасна Липецька область, Усманський район) — † 2 грудня (в деяких довідниках 20 червня) 1974, Одеса) — український та російський композитор радянських часів, ректор Одеської консерваторії, професор, кавалер ордену «Знак Пошани».

Орфеєв Серафим Дмитрович
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження15 травня 1904(1904-05-15)
Місце народженняКрутченська Байгора
Дата смерті2 грудня 1974(1974-12-02) (70 років)
Місце смертіОдеса
ПохованняДругий християнський цвинтар
Громадянство Російська імперія УРСР
Професіїкомпозитор
ОсвітаВоронезький музичний технікум, Одеський музично-драматичний інститут
ПартіяКПРС
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

ред.

Протягом 1924—1928 років навчався в Воронезькому музичному технікумі по класу контрабаса.

1932 року закінчує навчання в Одеському музично-драматичному інституті — по класу композиції у П. Ю. Молчанова.

В 1934—1941 роках працював асистентом професора М. М. Вілінського на кафедрі композиції. До липня 1941 був відповідальним секретарем Одеського правління Союзу композиторів УРСР.

Учасник Другої світової війни, командував артилерійським взводом, повернувся з важким пораненням.

З 1949 року викладав в Одеській консерваторії.

Протягом 1951—1962 років — ректор Одеської консерваторії.

З 1952 року працював завідувачем кафедри історії музики.

Протягом 1952—1964 років був головою правління Одеського відділення Союзу композиторів УРСР.

Написав спогади про свого вчителя Вілінського.

Серед його учнів — Ровенко Олександр Іванович, Вірановський Георгій Миколайович.

Написав:

  • 1954 — «Музичні стосунки України та Росії»,
  • 1957 — «Історія Одеської консерваторії»,
  • 1968 — навчальний посібник «Одновисотні тризвуки та тональності», Київ,
  • «М. Леонтович і українська народна пісня».

Серед музичних творів:

  • 1930 — струнний квартет 1,
  • 1932 — оркестрова сюїта,
  • 1932 — струнний квартет — 2,
  • 1941 — струнний квартет — 3,
  • 1946 — струнний квартет — 4 («Звільнена Молдавія»),
    для дерев'яних духових інструментів —
  • 1969 — «Квартет»,
  • 1969 — «Народний танок»,
    для фортепіано —
  • 1928 — «П'ять прелюдій»,
  • 1934 — «Концертний вальс»,
  • 1946 — «Три гуморески»,
  • 1949 — «Альбом для юнацтва, збірник перший»,
  • 1967 — «Альбом для юнацтва, збірник другий»,
  • 1970 — чотири канони,
  • 1970 — п'ять п'єс,
  • для скрипки та фортепіано — Соната, 1947
  • для альта та фортепіано — «Романс», 1948.
  • хори на слова М. Лермонтова, І. Франка, Д Бєдного, А. Малишка,
  • романси на слова Т. Шевченка, М. Рильського, Якуба Коласа,
  • музика до драматичних вистав, кінофільмів,
  • обробки українських, російських, білоруських, молдавських народних пісень,
  • окремі частини православного богослужіння (не видані): «Милість миру на Літургії Василія Великого Київського наспіву», «Степенні вісім гласів Знаменного наспіву».

Джерела

ред.

Посилання

ред.